Глосарій дисертації

А

Адаптація

Adaptation

Процес пристосування особистості до зовнішніх вимог. У контексті дослідження — функція волонтерської активності, що знижує відчуття безпорадності та сприяє осмисленню травматичного досвіду.

Адаптаційні траєкторії

Adaptation trajectories

Типові патерни психологічного пристосування у часі після стресової або травматичної події. Концепт з лонгітюдних досліджень Дж. Бонанно. Класичні 4 траєкторії: резильєнтність (мінімальні симптоми, швидке повернення до базової лінії — ~60–65%, найпоширеніший результат); відновлення (помірні симптоми, повернення за 6–24 міс — ~10–15%); хронічний дистрес (стабільно високі симптоми, ризик клінічного діагнозу — ~10–20%); затримана реакція (зрив через 2–6 міс після удаваного «всі норм» — ~5–10%). П'ята траєкторія — посттравматичне зростання. Революційний висновок: резильєнтність — нормативний, найчастіший результат, а не виняткова сила. У дисертації аналіз груп волонтерів за стажем — фактично аналіз траєкторій: «ветерани волонтерства» — ті, хто залишилися на резильєнтній траєкторії; програма формування резильєнтності спрямована на переведення з траєкторій хронічного дистресу і затриманої реакції в траєкторію відновлення або резильєнтності.

Адаптивний

Adaptive

Той, що сприяє пристосуванню — реакція, поведінка чи стратегія, яка робить людину ефективнішою у нових або стресових умовах. Антонім — дезадаптивний. Резильєнтність визначається як «динамічний механізм підтримання адаптивного функціонування в стресових умовах». Адаптивними у дисертації виступають конструктивні копінги (планування, переоцінка, пошук соціальної підтримки), просоціальна поведінка, відкритість досвіду; дезадаптивними — уникнення, конфронтація, відмова від відповідальності.

Альтруїстична спрямованість

Altruistic orientation

Авторське визначення (Барінов): «вмотивованість поведінки людини, заснованої на добрих намірах допомогти іншим без отримання зовнішніх вигод». Розширене формулювання — прагнення особистості до реалізації просоціальної поведінки через волонтерську діяльність з метою надання безкорисливої соціальної допомоги. Три ключові компоненти визначення: 1) вмотивованість — це не випадковий чи зовнішньо нав'язаний акт, а внутрішня, стійка диспозиція; 2) добрі наміри — мотиваційна основа лежить у ціннісно-смисловій сфері, а не в прагматичному розрахунку; 3) без зовнішніх вигод — критерій справжнього альтруїзму, що відрізняє його від репутаційної, кар'єрної чи матеріально мотивованої «допомоги». Чому це важливо: у психології альтруїзм традиційно протиставляється егоїзму, але багато повсякденних «альтруїстичних» вчинків насправді утилітарні (приносять статус, схвалення, відчуття власної значущості). Барінов фіксує саме той рідкісний підтип, що мотиваційно «чистий». Психологічний механізм: у дисертації показано, що альтруїстична спрямованість виступає центральним мотиваційним ядром волонтерської діяльності в умовах війни, виконуючи кілька функцій — захисну (компенсує безсилля), смислову (надає сенсу складним обставинам), адаптаційну (інтегрує травматичний досвід у позитивний наратив). Емпіричні зв'язки: позитивно корелює з усіма компонентами резильєнтності, особистісною зрілістю, екзистенційною сповненістю, конструктивними копінгами. Авторська методика діагностики (С. Барінов, С. Шандрук, 2025) — 23-пунктовий опитувальник з валідованими нормами, α Кронбаха = 0,673 (достатньо для нової шкали) та тест-ретестовою надійністю r = 0,78 (n=67, інтервал 2 місяці).

Автономність

Autonomy

Один з показників особистісної зрілості. Здатність діяти та приймати рішення незалежно від зовнішнього тиску, керуючись внутрішніми цінностями. Корелює з самодетермінацією та осмисленістю життя.

Актуалізація стану

Actualization (of a state)

Психологічний процес переходу психічного явища з латентного, потенційного стану в активний, проявлений. Від лат. actualis — наявний, дієвий (антитеза potentia — можливе). Спирається на аристотелівську пару «потенція ↔ актуальність». У психологічному вимірі — перехід диспозиції у стан: латентна тривожність як риса під впливом тригера актуалізується в гострий тривожний стан; нейротизм як диспозиція + стресогенний чинник → афективний зрив. Дає трирівневий аналіз будь-якого феномену: 1) що є потенційно (диспозиція, ризик, ресурс); 2) що актуалізує (тригер, навантаження); 3) що проявилося (актуальний стан). У дисертації — методологічний ключ: програма формування резильєнтності працює на обох рівнях: зменшує тригери актуалізації негативних станів і підвищує внутрішні ресурси проти неї. Не сплутати з: актуалізацією в пам'яті (витягування інформації), актуалізацією потреби (потреба стає мотиватором), самоактуалізацією (А. Маслоу — реалізація потенціалу особистості). Споріднені поняття — маніфестація (видимий прояв уже актуалізованого), активація (нейробіологічна сторона), реалізація (поведінковий вихід).

Аксіологічний (ціннісний)

Axiological / value-related

Той, що стосується цінностей. Аксіологія — розділ філософії та психології, що вивчає природу, ієрархію та переживання цінностей. У дисертації аксіологічний рівень — найглибший шар роботи з резильєнтністю: інтеріоризація гуманістичних цінностей (гідність, емпатія, відповідальність, свобода) як основа альтруїстичної спрямованості, просоціальної ідентичності та зрілої волонтерської мотивації. Споріднені поняття — життєва філософія (компонент особистісної зрілості), сенсожиттєві орієнтації (Франкл).

Афективні характеристики

Affective characteristics

Усе, що пов'язано з переживаннями — емоції (короткочасні, конкретні), почуття (стійкіші), настрій (фоновий), афективні реакції, емоційні стани (від лат. affectus — почуття, налаштування). Один з трьох рівнів класичної АВС-моделі (Affect–Behavior–Cognition) в психології. У контексті резильєнтності — емоційна стабільність, емоційна регуляція, здатність переживати без витіснення, толерантність до негативних емоцій. Програма формування резильєнтності працює на цьому рівні через роботу з емоціями, дозвіл відчувати, регуляцію через тіло. Взаємодіє з когнітивними і поведінковими характеристиками.

Анедонія

Anhedonia

Нездатність переживати задоволення від речей, які раніше його приносили. Від грецьк. ἀν- (без) + ἡδονή (задоволення). Розрізняють антиципаційну («не чекаю приємного») та консумативну («не можу насолоджуватися в моменті»). У волонтерів — один з ранніх маркерів вигорання, ПТСР, депресії: спершу зникає задоволення від своєї роботи («раніше кайфував — тепер просто роблю»), потім від особистого життя. Симптом, не діагноз — центральний критерій великого депресивного епізоду, один з 20 симптомів ПТСР у DSM-5.

Астенічний синдром

Asthenic syndrome

«Синдром виснаження» — найпоширеніший психопатологічний синдром. Характеризується стійкою втомою, що не минає від відпочинку, зниженням розумової і фізичної продуктивності, дратівливістю, гіперестезією (підвищеною чутливістю до шуму, світла), порушеннями сну, головним болем, проблемами концентрації. У волонтерів — класичний предтеча вигорання і ранній сигнал виснаження психологічних ресурсів.

Б

Бета-коефіцієнт (β)

Beta coefficient (standardised regression weight)

Стандартизований коефіцієнт регресії — головний показник у регресійному аналізі, який кількісно описує унікальний внесок кожного предиктора у залежну змінну при одночасному контролі решти предикторів. Як читати: β ∈ типово [−1; +1]; знак показує напрямок, модуль — силу. β = +0,40 — сильний позитивний предиктор; β = −0,35 — сильний негативний (гальмує Y); β = +0,05 — шум, змінна фактично не працює. Орієнтири сили: |β| ≈ 0,1 — слабкий, ≈ 0,2 — помірний, ≈ 0,3 — сильний, ≈ 0,4+ — дуже сильний предиктор у психологічних дослідженнях. Чим відрізняється від нестандартизованого B: β виражений у стандартних відхиленнях («якщо X виросте на 1 SD, Y виросте на β SD»), що дозволяє порівнювати між собою предиктори, виміряні різними шкалами (наприклад, опитувальник на 20 пунктів vs шкалу на 50). У дисертації β-коефіцієнти показують ієрархію предикторів резильєнтності: нейротизм має найбільш потужний негативний β, планування, пошук соціальної підтримки й самоприйняття — найбільш потужні позитивні. Кожен β супроводжується p-значущістю — щоб відрізнити справжні предиктори від випадкових збігів.

Big Five (Велика п'ятірка)

Big Five personality traits

П'ятифакторна модель особистості: екстраверсія, доброзичливість, сумлінність, нейротизм, відкритість досвіду. Стандарт сучасної психометрії. Шкала EPI Айзенка вимірює два з цих факторів — нейротизм та екстраверсію.

Г

Гіпотеза дослідження

Research hypothesis

Наукове припущення, яке перевіряється у дослідженні. Гіпотеза дисертації Барінова — резильєнтність волонтерів є інтегральною характеристикою, що формується через взаємодію особистісних, мотиваційних, регуляторних і поведінкових чинників та піддається цілеспрямованому розвитку.

Психологічна гнучкість

Psychological flexibility

Здатність адаптуватися до змін середовища, переоцінювати ситуацію та обирати ефективну стратегію поведінки. Тісно пов'язана з конструктивними копінгами та відкритістю життєвому досвіду.

В

Відмова від відповідальності за вирішення проблеми

Refusal of responsibility for problem-solving

Один з чотирьох копінгових профілів волонтерів, виявлених кластерним аналізом у дисертації (поряд з домінуванням уникнення, конфронтації та конструктивних копінгів). Психологічна суть: людина свідомо чи несвідомо виключає себе зі ситуації як суб'єкта рішення — «це не моя зона», «все одно я нічого не змінюю». Відрізняється від уникнення: при уникненні залишається тривога («не хочу думати»); при відмові від відповідальності людина перевизначає границі — проблема визначена як «не моя», тривога знижена. Парадокс дисертації: цей профіль показує помірну резильєнтність — вищу, ніж уникнення і конфронтація, але нижчу за конструктивні копінги. Як захисний копінг функціональний у нерозв'язних ситуаціях (війна, системні провали): захищає від виснаження, морального дистресу, руминації. Як активний копінг — слабкий: проблеми не вирішуються. Ризики: переростання у вивчену безпорадність (М. Селігман), пасивну позицію, зовнішній локус контролю (Дж. Роттер). Зрілий волонтер поєднує: бере відповідальність там, де може впливати, і відмовляється від неї там, де не може — це суть усвідомленого прийняття.

Волонтерство

Volunteering

Багаторівневий процес взаємодії особистісних і соціальних чинників, що одночасно впливає на саморозвиток волонтера, формування просоціальної ідентичності та колективної стійкості спільноти. В умовах війни вимагає високого рівня резильєнтності як базового ресурсу подолання стресу.

Вторинна травматизація

Secondary traumatization

Психологічний стан, що виникає внаслідок тривалого контакту з травмованими особами. Один з ризиків волонтерської діяльності в кризових умовах поряд з емоційним виснаженням і вигоранням.

Вигорання

Burnout

Стан емоційного, фізичного та психічного виснаження, що розвивається в результаті тривалого професійного або волонтерського стресу.

ВПО (внутрішньо переміщені особи)

IDPs (Internally Displaced Persons)

Особи, змушені покинути місце постійного проживання внаслідок збройного конфлікту, але такі, що залишаються в межах своєї країни. Об'єкт окремого дослідження автора (Барінов, Лісеная, 2024) — психологічні особливості емоційної сфери ВПО першої та другої хвилі.

Д

Дезадаптація

Maladaptation

Порушення процесу пристосування до середовища, що супроводжується погіршенням психологічного функціонування. Чинниками дезадаптації волонтерів виступають низький рівень резильєнтності, висока тривожність та переважання уникаючих копінгів.

Депресивний синдром

Depressive syndrome

Психопатологічний синдром класичної тріади Е. Крепеліна: 1) гіпотимія — стійко знижений настрій, тоска, безрадісність; 2) брадифренія — уповільнення мислення; 3) гіпокінезія — рухова загальмованість. Плюс типово — анедонія, відчуття провини й безнадії, самозвинувачення, порушення сну (ранні пробудження), втрата апетиту і ваги, у тяжких випадках — суїцидальні думки. У волонтерів частий наслідок тривалого морального дистресу, втрат і відчуття неефективності власних зусиль.

Дезадаптивні форми поведінки

Maladaptive behaviors

Стійкі патерни поведінки, що дають короткострокове полегшення, але поглиблюють проблеми в довгій перспективі. Ширше поняття, ніж дезадаптивний копінг: копінг — точкова реакція в момент стресу, дезадаптивна поведінка — спосіб життя. Класичні форми: уникнення (прокрастинація, ізоляція), агресія, самоушкоджуюча поведінка (алкоголь, переїдання), гіперконтроль, соматизація, дисоціація, пасивна агресія, co-dependency. У волонтерів воєнного часу типові: workaholism як втеча, гіпервідповідальність («якщо не я — ніхто»), допомога як компенсація власного болю, емоційне отупіння (numbing), цинізм, «героїчний» наратив при прихованому виснаженні. Резильєнтність — це здатність функціонувати в стресі без сповзання в такі патерни.

Дисперсія

Variance

Числова міра розкиду значень навколо середнього у статистиці. Показує, наскільки сильно дані «розповзаються»: низька дисперсія — всі схожі, висока — люди різні. Формула σ² = Σ(x − x̄)² / N. Споріднена з стандартним відхиленням (σ або «ϭ» у таблицях) — корінь з дисперсії, який повертає показник до вихідної одиниці виміру. У дисертації використовується на кількох рівнях: 1) описова статистика — стовпчик «ϭ» поряд з середнім «М» у всіх таблицях даних; 2) дисперсійний аналіз (ANOVA) — порівняння 3+ груп одразу: чи розрізняються вони більше, ніж розкид всередині кожної; так Барінов порівнював новачків, досвідчених і ветеранів волонтерства; 3) у регресії R² — частка дисперсії, яку пояснює модель («65% індивідуальних відмінностей у резильєнтності пояснюють обрані предиктори»); 4) у факторному аналізі і кластеризації копінгових профілів. Без дисперсії неможлива кількісна психологія — це базова мова статистики.

Децентрація

Decentration

Один з показників особистісної зрілості. Здатність бачити ситуацію не лише зі своєї точки зору, виходити за межі егоцентричного мислення. У дослідженні Антоновича та інших (2022) — позитивно корелює із резильєнтністю волонтерок.

Диспозиція

Disposition / trait

Стійка, прихована (латентна) схильність особистості реагувати, відчувати чи поводитися в певний спосіб у різних ситуаціях. Від лат. dispositio — налаштування. Принципово відрізняється від стану (state): стан — «тут і зараз» (минає), диспозиція — «загалом, як я є» (стабільна роками). Класична методика Спілбергера-Ханіна навмисно розрізняє реактивну тривожність (стан) і особистісну (диспозицію). У дисертації — одна з ключових методологічних дистинкцій: резильєнтність вимірюється і як диспозиція (CD-RISC-10 — інтегральний показник стабільної схильності до стійкості), і як процес (методика Е. Грішина — 8 динамічних компонентів). Барінов використовує обидві, бо жодна окремо не дає повної картини: диспозиція пояснює загальний рівень, процес — механізми. Близькі поняття: риса (trait), темперамент (біологічно обумовлена диспозиція), характер (соціально обумовлені диспозиції), Big Five. Засновники диспозиційного підходу — Г. Олпорт, Р. Кеттелл, Г. Айзенк.

Дистрес

Distress

Шкідлива форма стресу — стан перевантаження психіки, при якому стресова відповідь перевищує адаптаційні ресурси людини, виснажує організм і призводить до зриву функціонування. Концепт Г. Сельє (Hans Selye, 1956), який перший розрізнив два протилежні види стресу:

• Еустрес (грецьке eu- — «добре, гарно») — позитивний, мобілізувальний стрес, що покращує продуктивність, збільшує концентрацію, дає драйв. Перед іспитом, на спортивному змаганні, при вирішенні захопливої задачі. Корисний у короткостроковій перспективі;
• Дистрес (латинське dis- — «погано, розлад») — негативний, руйнівний стрес, що виснажує і шкодить. Виникає коли вимоги хронічно перевищують ресурси, або коли немає виходу з ситуації, або коли стрес триває занадто довго.

Етимологічна підказка: «дистрес» — англіцизм від dis-stress = «поганий стрес». «Стрес» сам собою нейтральний, дистрес — саме руйнівна його форма. У побутовій мові часто плутають («у мене стрес» зазвичай означає «у мене дистрес»). Стадії розвитку дистресу (загальний адаптаційний синдром Сельє):

1. Тривога — мобілізація, активація симпатичної нервової системи (зростання кортизолу, адреналіну);
2. Опір — організм адаптується, працює на підвищеному рівні, ресурси витрачаються;
3. Виснаження — ресурси закінчуються, починається фаза дистресу: фізичне і психологічне розладнання, ризик хвороб, зривів, депресії, вигорання.

Прояви хронічного дистресу: постійна втомленість, дратівливість, порушення сну, головні болі, психосоматика (виразка, гіпертонія, аутоімунні), зниження імунітету, тривожно-депресивні стани, когнітивні порушення (погана концентрація, забудькуватість), емоційне отупіння (numbing), цинізм, втрата сенсу. Спеціальні види дистресу:

• Моральний дистрес — від необхідності діяти всупереч власним моральним переконанням (часто у медиків, військових, волонтерів);
• Емоційний дистрес — переважно афективні прояви: страх, тривога, відчай, безсилля;
• Травматичний дистрес — реакція на травматичну подію (з ризиком переходу в ПТСР);
• Соціальний дистрес — від рольових конфліктів, ізоляції, втрати статусу.

Чим відрізняється від суміжних понять:

Стрес	нейтральна реакція на вимогу — може бути еустресом або дистресом
Дистрес	тільки шкідлива форма; перевищення адаптації
Тривога	переживання загрози; може бути компонентом дистресу
Травма	наслідок екстремального дистресу, що залишає сліди
Вигорання	кінцевий результат хронічного дистресу професійної ролі

У дисертації: хоча термін «дистрес» прямо не виноситься в назви розділів, він описує фон, на якому досліджується резильєнтність волонтерів. Війна створює стійкий дистрес — і вся логіка дисертації будується на питанні «що дозволяє волонтерові не зриватися у дистресовому стані». Резильєнтність — це фактично здатність зберігати функціонування в умовах, що для більшості людей призведуть до дистресу. Стресостійкість як компонент резильєнтності — конкретно міра опірності переходу стрес → дистрес. Психологічна допомога при дистресі: зниження стресорів, відновлення ресурсів, навчання конструктивним копінгам, розвиток емоційної регуляції, соціальна підтримка, у важких випадках — фармакотерапія, психотерапія (КПТ, EMDR, схема-терапія). Психологічна програма Барінова працює саме на цьому рівні — на профілактиці хронічного дистресу через розвиток предикторів резильєнтності.

Соціальна депривація

Social deprivation

Психологічний стан, що виникає через тривале обмеження або відсутність повноцінних соціальних контактів, підтримки, спілкування, визнання значущими іншими (від лат. deprivatio — позбавлення). В умовах війни стає масовим явищем — у внутрішньо переміщених осіб, цивільних в окупації, тих, хто втратив звичну спільноту. Призводить до хронічної самотності, тривожно-депресивних станів, дезадаптації. Волонтерство та копінг пошуку соціальної підтримки працюють як антидот: повертають структуру соціальних зв'язків, спільноту, визнання — що пояснює провідну роль соціальної підтримки серед предикторів резильєнтності.

Е

Безперервна експозиція

Continuous (prolonged) exposure

Має два значення в психології. (1) Як ситуація — тривалий, систематичний контакт особистості з психологічно навантаженим матеріалом без перерви. Для волонтера в умовах війни це постійні історії втрат, контакт з травмованими, фоновий ризик безпеки, відсутність межі «робота → відпочинок». Безперервна експозиція без відновлення — головний фактор ризику вторинної травматизації, compassion fatigue, вигорання, ПТСР. (2) Як терапевтична техніка — свідомий тривалий контакт з тригерною ситуацією у безпечному терапевтичному просторі для зниження уникання і вигасання тривоги. Метод Е. Фоа (prolonged exposure therapy) — золотий стандарт лікування ПТСР. У дисертації переважно перше значення — характеристика умов волонтерської діяльності у війні.

Екзистенційність

Existentiality

Здатність особистості до відкритості, рішучості та автентичної взаємодії зі світом за А. Ленґле. Складається з самодистанціювання, самотрансценденції, екзистенційної свободи та відповідальності. Емпірично визначена як потужний предиктор резильєнтності волонтерів.

Емоційна стабільність

Emotional stability

Інтегральна особистісна риса, протилежна нейротизму у Big Five. Виступає одним з ключових чинників резильєнтності — позитивно корелює з усіма її показниками у вибірці волонтерів. Вимірюється шкалою EPI Айзенка.

Емоційна компетентність

Emotional competence

Реальна, проявлена в поведінці здатність розпізнавати, розуміти, виражати, регулювати власні і чужі емоції та використовувати цю інформацію для ефективної взаємодії. Відрізняється від емоційного інтелекту (EQ): EQ — потенційна здібність, компетентність — її реальне застосування. Складники (К. Сааррні): усвідомлення власних емоцій, емпатичне розпізнавання чужих, емоційний словник, регуляція негативних емоцій, розрізнення внутрішнього стану і зовнішнього вираження, емоційна самоефективність. Зонтичне поняття над емоційною стабільністю, самоконтролем, самодистанціюванням. Антипод — алекситимія («не можу назвати, що відчуваю»). Для волонтерів — робочий інструмент проти вторинної травматизації, виснаження та примітивних захистів (отупіння, цинізм).

Емоційна регуляція

Emotion regulation

Процес моніторингу, оцінки і модифікації власних емоційних реакцій для досягнення цілей. Технічна, конкретна частина емоційної компетентності. Класична модель Дж. Гросса виділяє 5 стратегій за «точкою втручання» в емоційний процес: 1) вибір ситуації, 2) модифікація ситуації, 3) розгортання уваги, 4) когнітивна переоцінка, 5) модуляція відповіді. Адаптивні стратегії — переоцінка, прийняття, розв'язання проблеми, пошук сенсу. Дезадаптивні — придушення (suppression), руминація, експресивна агресія, дисоціація. Важливе відкриття: придушення емоцій («просто не показую») є дезадаптивним — погіршує пам'ять, підвищує фізіологічне навантаження. На відміну від переоцінки, яка є адаптивною. У волонтерів слабка емоційна регуляція — предтеча вигорання та зривів.

EPI (опитувальник Айзенка)

Eysenck Personality Inventory

Класичний особистісний опитувальник Г. Айзенка (1964), 57 пунктів. Вимірює нейротизм (емоційну нестабільність) та екстраверсію-інтроверсію плюс шкалу брехні. Один з основних інструментів дослідження.

Ж

Життєстійкість (хардинесс)

Hardiness

Концепт С. Мадді — особистісна риса, що відображає три складові: залученість (commitment), контроль, виклик. Близький, але не тотожний резильєнтності: hardiness — статичний особистісний ресурс, resilience — динамічний процес адаптації.

І

Істероформний синдром

Hysteroform syndrome / functional dissociative

Психопатологічний синдром з демонстративною поведінкою, емоційною лабільністю та психогенними соматичними симптомами без органічної причини (конверсійні: психогенний параліч, мутизм, судоми, непритомність). Сучасна психіатрія використовує точніші назви — функціональні неврологічні розлади, конверсійні розлади, дисоціативні симптоми (термін «істерія» вважається стигматизованим). Природа феномену: психіка не може втримати афект через звичайні канали — він проривається тілесним або поведінковим «шифром» поза контролем особистості. Не симуляція.

Інтеріоризація гуманістичних цінностей

Internalization of humanistic values

Психологічний процес перетворення зовнішніх (соціальних, культурних) цінностей на внутрішні — частину автентичної ідентичності особистості. Термін Л. Виготського / П. Жане. У застосуванні до волонтера це шлях від зовнішньої регуляції («допомагаю, бо так треба») через ідентифікацію до автентичної мотивації («допомагаю, бо це я і є»). Інтеріоризовані гуманістичні цінності (гідність, свобода, емпатія, відповідальність, самореалізація — за Маслоу, Роджерсом, Франклом) — основа зрілої альтруїстичної спрямованості та стійкого, ресурсного волонтерства без вигорання.

Просоціальна ідентичність

Prosocial identity

Самоусвідомлення особистості як такої, для якої допомога іншим є важливою рисою «Я». Формується через волонтерську практику разом з інтеріоризацією гуманістичних цінностей. На рівні ветерана волонтерства — стабільна основа автономної мотивації.

К

Когерентність (почуття когерентності)

Sense of Coherence (SOC)

Інтегральний психологічний ресурс — глобальна орієнтація особистості, яка визначає сприйняття світу і власної здатності в ньому функціонувати. Концепт А. Антоновського (1979) у межах салютогенезу — підходу, що вивчає не «чому хворіємо», а «чому залишаємось здоровими». Антоновський дослідив жінок, що пережили концтабори, і знайшов: ключовим ресурсом виявилося почуття когерентності. Три виміри SOC: 1) зрозумілість (comprehensibility) — «світ структурований, передбачуваний» (когнітивний рівень); 2) керованість (manageability) — «у мене є ресурси впоратися» (регулятивний рівень); 3) осмисленість (meaningfulness) — «виклики варті того, щоб у них вкладатися» (мотиваційний рівень, найважливіший за Антоновським). Один з найсильніших предикторів фізичного й психічного здоров'я, стійкості до стресу. Інтегрує всі три рівні АВС-моделі в єдиний мета-ресурс. Перетинається з резильєнтністю, але різниця: SOC — стабільна структура особистості; резильєнтність — динамічний процес адаптації. У волонтера війни всі три виміри SOC систематично атакуються (хаос, безсилля, сумнів у сенсі) — резильєнтний волонтер здатний їх відновлювати. Інше значення — наративна когерентність (Д. МакАдамс): цілісність автобіографічної історії як ознака зрілої особистості.

Когнітивні характеристики

Cognitive characteristics

Усе, що стосується обробки інформації особистістю — сприйняття, мислення, увага, пам'ять, переконання, ментальні моделі, метакогніція (від лат. cognitio — пізнання). Один з трьох рівнів класичної АВС-моделі в психології (Affect–Behavior–Cognition). У контексті резильєнтності — когнітивна гнучкість, здатність до переоцінки, смислова перебудова, позитивне ставлення до викликів. Програма формування резильєнтності Барінова працює на цьому рівні через психоосвіту, рефлексивні техніки, переписання наративу. Взаємодіє з афективними і поведінковими характеристиками.

КПТ (когнітивно-поведінкова терапія)

CBT (Cognitive Behavioral Therapy)

Психотерапевтичний напрям, що працює з дисфункційними переконаннями і поведінковими патернами. У роботі автора з колегами (Харченко та ін., 2025) — досліджено специфіку КПТ-роботи з клієнтськими запитами під час воєнного стану.

Клієнт-центрована терапія

Client-centered psychotherapy

Гуманістичний психотерапевтичний підхід К. Роджерса. Окрема стаття автора з О. Кочаряном (2023) присвячена сучасним можливостям клієнт-центрованої та експерієнтальної психотерапії.

Копінг-стратегії

Coping strategies

Когнітивні та поведінкові зусилля особистості з регуляції стресу. У дослідженні визначено 4 копінгових профілі волонтерів: «Домінування копінгу уникнення», «Домінування копінгу конфронтації», «Відмова від відповідальності», «Домінування конструктивних копінгів». Останні два пов'язані з вищим рівнем резильєнтності.

Конструктивні копінги

Constructive / adaptive coping

Стратегії подолання стресу, які водночас знижують емоційне навантаження і рухають у бік вирішення проблеми. До них відносять: планування розв'язання проблеми, пошук соціальної підтримки, позитивну переоцінку, помірний самоконтроль, прийняття відповідальності без самобичування, усвідомлене прийняття. У дисертації — основа профілю «Домінування конструктивних копінгів», який пов'язаний з найвищою резильєнтністю серед чотирьох виявлених копінгових профілів волонтерів. Регресійний аналіз показав: планування і соціальна підтримка — серед найсильніших позитивних предикторів резильєнтності. Антипод — негативні копінги.

Креативність

Creativity

Один з показників особистісної зрілості — здатність до творчого мислення та нестандартних рішень. За результатами регресійного аналізу — один з найсильніших позитивних предикторів резильєнтності волонтерів.

Кореляція

Correlation

Статистичний показник зв'язку між двома змінними. У дисертації використано коефіцієнт Пірсона для аналізу зв'язків між компонентами резильєнтності та особистісної зрілості, екзистенційності, копінг-стратегій.

Криза

Crisis

Стан, у якому звичні засоби подолання труднощів виявляються недостатніми. Війна — приклад тривалої колективної кризи. Резильєнтність розглядається як ключовий ресурс функціонування у кризових умовах.

Коефіцієнт альфа Кронбаха

Cronbach's alpha

Показник внутрішньої узгодженості (надійності) шкали або тесту. Вважається задовільним при α ≥ 0,7. Авторська методика діагностики альтруїстичної спрямованості має α=0,673 — достатню для нової шкали.

Коефіцієнт детермінації (R²)

Coefficient of determination

Показник якості регресійної моделі — частка дисперсії залежної змінної, яку пояснюють предиктори у моделі. Вимірюється у частці одиниці від 0 до 1 або у відсотках. Як читати: R² = 0,65 → «65% індивідуальних відмінностей у залежній змінній (наприклад, у рівні резильєнтності) пояснюються набором обраних предикторів; решта 35% — інші, не враховані фактори, індивідуальні особливості, шум вимірювання». R² = 0,15 — слабка модель, більшість варіативності залежить від не врахованих чинників; R² = 0,5+ — сильна модель для психологічних досліджень. Важлива межа: R² описує дисперсію між людьми у вибірці, а не «65% резильєнтності у конкретного волонтера». Скоригований R² (Adjusted R²) — модифікація, що штрафує за зайві предиктори: дозволяє порівнювати моделі з різною кількістю змінних, не дозволяючи штучно «накачати» R² додаванням слабких предикторів. У дисертації регресійні моделі резильєнтності пояснюють значну частку дисперсії — що підтверджує практичну корисність побудованих предиктивних моделей.

Коефіцієнт рангової кореляції Спірмена (ρ, r_s)

Spearman's rank correlation coefficient

Непараметричний показник монотонної зв'язки між двома змінними — рангова альтернатива коефіцієнта Пірсона. На відміну від Пірсона, не вимагає нормальності розподілу і ловить будь-яку монотонну залежність (одна росте — інша теж росте, навіть якщо нелінійно). Працює з рангами: значення обох змінних замінюються на їхні порядкові номери, далі рахується звичайна кореляція Пірсона на цих рангах. Як читати: ρ ∈ [−1; +1]; |ρ| ≈ 0,1 — слабка зв'язка, ≈ 0,3 — помірна, ≈ 0,5 — сильна, ≈ 0,7+ — дуже сильна; знак показує напрям (+ прямий, − зворотний). Особливо доречний для: порядкових шкал (наприклад, відповіді за шкалою Лікерта 1–5), асиметричних розподілів, малих вибірок, наявності викидів. У дисертації використовується для перевірки кореляційних зв'язків між компонентами резильєнтності, особистісної зрілості, екзистенційності та копінг-стратегій. Інтерпретація вимагає одночасної оцінки p-рівня значущості: «r_s = 0,42; p < 0,05» — помірна позитивна зв'язка, статистично значуща.

Краскала-Уолліса критерій (H)

Kruskal-Wallis H test

Непараметричний статистичний тест для порівняння трьох і більше незалежних груп за рівнем кількісної або порядкової ознаки. Запропонований Вільямом Краскалом і Аленом Уоллісом у 1952 р. як рангова альтернатива однофакторного ANOVA (дисперсійного аналізу), яку можна застосовувати без вимоги нормальності розподілу й гомогенності дисперсій. Коли застосовується: 1) дані не розподілені нормально (асиметричні, з викидами, малі вибірки); 2) залежна змінна виміряна у порядковій шкалі (Лікерт, ранги); 3) розміри груп нерівні. Принцип роботи: усі значення з усіх груп об'єднуються в один список і ранжуються від 1 до N; для кожної групи рахується сума рангів R_i; далі обчислюється статистика H за формулою: H = 12 / (N × (N+1)) × Σ(R_i² / n_i) − 3 × (N+1), де N — загальний обсяг вибірки, n_i — обсяг i-ї групи, R_i — сума рангів i-ї групи. Статистика приблизно розподілена як χ² з df = k − 1 (k — кількість груп), тому p-значення відраховується з χ²-таблиці. Логіка інтерпретації: якщо у всіх групах рангі розподілені рівномірно — H буде малим (~0); якщо ранги в одній групі систематично вищі за ранги в іншій — H буде великим, p маленьким. Як читати таблицю:

• «H = 12,47; df = 2; p < 0,01» → серед трьох порівнюваних груп принаймні одна статистично значуще відрізняється; ризик того, що відмінність випадкова — менше 1%.
• «H = 2,1; p > 0,05» → відмінностей немає, нульова гіпотеза не відхиляється.
• «H = 47,21; p < 0,001» → дуже сильна, добре встановлена відмінність між групами.

Орієнтири сили: сама величина H залежить від розміру вибірки і числа груп, тому абсолютне значення не інтерпретується «за лінійкою» — інформативним є саме p-значення і розмір ефекту (η², ε²). Для оцінки розміру ефекту застосовують ε² = (H − k + 1) / (N − k): малий ефект ≈ 0,01–0,06, середній ≈ 0,06–0,14, великий ≥ 0,14. Важливе обмеження: тест виявляє факт відмінності між групами, але не вказує між якими саме парами груп вона існує. Для цього робиться попарне порівняння через U-критерій Манна-Уітні з поправкою на множинні порівняння (Бонферроні: ділити критичне p на кількість пар). Типові помилки інтерпретації: 1) зчитати «велике H» як «велика різниця» — невірно, треба дивитися на ефект; 2) не зробити post-hoc попарних порівнянь — невідомо, які саме групи відрізняються; 3) застосувати при двох групах — для двох груп використовують прямо U Манна-Уітні. У дисертації застосовується для виявлення відмінностей між залежними змінними (компонентами резильєнтності, копінгами, особистісними характеристиками) у групах волонтерів, поділених за рівнем чинників резильєнтності, за стажем волонтерства, за рівнем альтруїстичної спрямованості тощо.

Л

Логотерапія

Logotherapy

Психотерапевтичний напрям В. Франкла, що розглядає прагнення до сенсу як основну мотиваційну силу особистості. Розвинений А. Ленґле в Екзистенційний аналіз — основу методики виміру екзистенційності у дослідженні.

М

Методи програми резильєнтності

Programme intervention methods

Сім груп методів, через які реалізуються принципи авторської програми формування резильєнтності волонтерів. Поєднують психоосвітні, рефлексивні, когнітивно-поведінкові, екзистенційні, копінгові, ресурсні та практико-орієнтовані інтервенції — щоб одночасно впливати на особистісний, мотиваційно-смисловий, регуляторний і поведінковий рівні. Кожна група — окрема запис у глосарії: психоосвітні, рефлексивні, КПТ-підходу, екзистенційно орієнтовані, розвитку копінгу, ресурсно орієнтовані, практико-орієнтовані.

Психоосвітні методи

Psychoeducational methods

Перша з 7 груп методів програми. Інформування про науково обґрунтовані уявлення про резильєнтність, стрес, емоційну регуляцію, мотивацію та копінг. Підвищують усвідомленість учасників і створюють когнітивну основу для подальших змін — без розуміння «що зі мною відбувається» практичні навички не закріплюються. Реалізуються через міні-лекції, інфографіку, обговорення прочитаного. Споріднено з психоосвітою як методологічним підходом.

Рефлексивні методи

Reflective methods

Друга з 7 груп методів програми. Включають індивідуальну та групову рефлексію, аналіз особистого досвіду, ведення щоденників самоспостереження. Спрямовані на усвідомлення внутрішніх станів, мотивів і способів реагування у складних ситуаціях. Без рефлексії автоматичні реакції залишаються невидимими для самої людини — а отже, незмінюваними. Дають інструмент перекладу безсловесного досвіду в усвідомлений вибір.

Методи когнітивно-поведінкового підходу

Cognitive-behavioural methods

Третя з 7 груп методів програми. Робота з когнітивною оцінкою ситуацій, ідентифікація та переосмислення дезадаптивних переконань, формування навичок саморегуляції та вибору конструктивних поведінкових стратегій. Базуються на класичній КПТ (А. Бек, А. Елліс): думка → почуття → дія, тому зміна думок змінює і ланцюжок відповіді на стрес.

Екзистенційно орієнтовані методи

Existentially-oriented methods

Четверта з 7 груп методів програми. Спрямовані на осмислення ціннісно-смислових аспектів волонтерської діяльності, усвідомлення особистісного вибору, відповідальності та внутрішньої згоди з власними рішеннями. Базуються на логотерапії Франкла та екзистенційному аналізі Ленґле. Реалізуються через діалоги про сенс, наративну роботу, ціннісні вправи. Особливо важливі при моральному дистресі.

Методи розвитку копінг-стратегій

Coping strategy development methods

П'ята з 7 груп методів програми. Формування гнучкого репертуару способів подолання стресових і кризових ситуацій з урахуванням індивідуальних ресурсів і контексту діяльності. Робота не на «викидання» дезадаптивних копінгів, а на додавання альтернатив (див. конструктивні копінги ↔ негативні). Тренуються конкретні навички: планування, переоцінка, пошук соціальної підтримки, осмислене прийняття.

Ресурсно орієнтовані методи

Resource-oriented methods

Шоста з 7 груп методів програми. Виявлення, збереження та відновлення психологічних ресурсів, підтримання балансу між включеністю у допомагаючу діяльність і самовідновленням. Реалізує принцип ресурсності. Включає інвентаризацію ресурсів (соціальних, фізичних, духовних), вправи на «зарядку», практики уважної самотурботи. Запобігає виснаженню, розвиває стратегії, які зберігають психологічні ресурси на довгий час.

Практико-орієнтовані методи

Practice-oriented methods

Сьома з 7 груп методів програми. Аналіз реальних ситуацій волонтерської діяльності, моделювання поведінкових рішень, вправи на встановлення психологічних меж, планування індивідуальних стратегій підтримання резильєнтності. Реалізує принцип практичної спрямованості — переносить здобуті знання і навички у повсякденну практику. Без цього модуля декларативне знання не стає поведінковою зміною.

Мотивація фундаментальна екзистенційна

Fundamental existential motivations

Чотири базові виміри існування за А. Ленґле: опора (бути), цінність (любити), автентичність (бути собою), сенс (діяти). Усі чотири позитивно корелюють з резильєнтністю волонтерів.

Осмисленість життя

Meaningfulness of life

Переживання наявності життєвого сенсу, осмисленості власного шляху. Концепт В. Франкла. У дисертації — компонент резильєнтності (методика Грішина), позитивно корелює з самоприйняттям, синергічністю, фундаментальною екзистенційною мотивацією.

Смислова орієнтація

Meaning orientation / sense orientation

Фундаментальна спрямованість особистості на пошук, утримання і реалізацію сенсу як основу прийняття рішень і подолання труднощів. Відрізняється від осмисленості життя: осмисленість — стан («сенс є»), смислова орієнтація — стійка установка («я завжди шукаю сенс, навіть у труднощах»). Корениться в логотерапії В. Франкла («хто має ЗАЧИМ жити, витерпить майже будь-яке ЯК»). Реалізується через три типи цінностей за Франклом: творчі (що створюємо), переживання (що приймаємо), ставлення (позиція перед нездоланним). Відповідає сучасному копінгу meaning-focused coping (К. Парк) — переосмислення страждання, один з найадаптивніших копінгів при тривалому стресі, коли проблему не вирішити безпосередньо. У волонтерів — глибинний стрижень резильєнтності: дозволяє витримувати безсилля, конвертувати безглузде страждання в осмислену жертву, захищає від цинізму.

Моральний дистрес

Moral distress

Психологічний стан, що виникає, коли людина знає, як правильно вчинити, але не може цього зробити через зовнішні обмеження — нестачу ресурсів, правила, обставини. Переживається як «зрада власних цінностей». Концепт Е. Джеймтон (1984), ключовий у медичній етиці, військовій психології та гуманітарних місіях. Відрізняється від звичайного стресу і етичної дилеми. Накопичення морального дистресу веде до моральної травми (moral injury) — глибокої зміни світогляду й самосприйняття. У волонтерській діяльності у війні — систематичний феномен (ресурсів завжди менше за потреби; правила безпеки часто суперечать людському пориву). Резильєнтний волонтер відчуває моральний дистрес так само боляче, але осмислює, обробляє через рефлексію та групу підтримки замість витіснення.

Моральна травма

Moral injury

Глибока психологічна рана від порушення власних моральних принципів — або від участі у подіях, які людина оцінює як морально недопустимі. Накопичений моральний дистрес, що змінив особистість: цинізм, втрата довіри до світу і до себе, духовна криза, зміна базових переконань. Клінічно може перетинатися з ПТСР, але це окремий феномен — у фокусі не страх, а сором, провина, зрадженість цінностей.

Метакогніція

Metacognition

Здатність аналізувати власні розумові процеси («думати про мислення»). Складова рефлексивності — однієї з умов конструктивного копінгу та психологічної гнучкості.

Манна-Уітні критерій (U)

Mann-Whitney U test

Непараметричний статистичний тест для порівняння двох незалежних груп — рангова альтернатива t-критерію Стьюдента. Не вимагає нормальності розподілу. Об'єднує значення обох груп, ранжує їх і перевіряє, чи систематично рангі однієї групи вищі за рангі іншої; статистика U — мінімальне з двох сум рангів зміщених на константу. Як читати: «U = 245; p < 0,05» → групи статистично значуще відрізняються за досліджуваною ознакою. У дисертації використовується для попарного порівняння двох незалежних вибірок волонтерів — після того як Н-критерій Краскала-Уолліса виявив загальну відмінність між трьома і більше групами, U Манна-Уітні показує, які саме пари відрізняються (наприклад, «низька vs висока резильєнтність», «початківці vs ветерани»). При множинних попарних порівняннях слід застосовувати поправку Бонферроні на рівень значущості.

Н

Негативні копінги

Negative / maladaptive coping

Стратегії, які дають короткострокове полегшення, але не вирішують проблему або погіршують ситуацію в довгій перспективі. Важливо: «негативний» не означає «поганий характер» — це автоматичний захисний механізм, який запускається коли ресурсів на конструктивні стратегії не вистачає. Класичні форми: уникнення (avoidance), конфронтація/агресія, дистанціювання, відмова від відповідальності, самобичування, заперечення (denial), самоушкоджуюча поведінка (алкоголь, переїдання), магічне мислення. У дисертації три з чотирьох копінгових профілів волонтерів ґрунтуються саме на негативних копінгах і пов'язані з нижчою резильєнтністю. Нейротизм — тригер негативних копінгів і один з найсильніших негативних предикторів резильєнтності за результатами регресійного аналізу. Психотерапевтична робота полягає не у викиненні негативних копінгів (вони колись щось рятували), а в розширенні репертуару — додаванні конструктивних альтернатив.

Нейротизм

Neuroticism

Один з факторів моделі Big Five, що відображає схильність до негативних емоцій, тривожності, мінливості настрою. Один з найсильніших негативних предикторів резильєнтності за результатами регресійного аналізу. Вимірюється шкалою N опитувальника EPI.

О

Онтогенез

Ontogeny / ontogenesis

Індивідуальний розвиток особистості від народження до смерті — усі вікові зміни психіки конкретної людини. Від грец. ὄν (буття) + γένεσις (походження). Відрізняється від філогенезу (розвиток виду протягом мільйонів років): онтогенез — десятиліття одного життя. Стадії включають немовлячий, ранній, дошкільний, шкільний, підлітковий, юність, ранню/середню/пізню дорослість (Еріксон, Виготський, Піаже). Резильєнтність формується протягом усього онтогенезу: базова довіра і прив'язаність у немовлячому, самоконтроль у дитинстві, ідентичність у підлітковому, смислова орієнтація у юності, інтеграція досвіду у середній дорослості. Цікаво: у дисертації саме середня дорослість показує найвищу резильєнтність — пікова інтеграція онтогенетичних набутків. Програма Барінова — це фактично «доростання», штучна корекція онтогенетичних дефіцитів через діяльність і психологічний супровід.

Особистісна зрілість

Personal maturity

Інтегральна особистісна характеристика, що включає відповідальність, децентрацію, глибинність переживань, життєву філософію, толерантність, автономність, контактність, самоприйняття, креативність і синергічність. Низький рівень особистісної зрілості — критичний чинник зниження резильєнтності.

Орієнтація на виклики і досягнення цілей

Challenge orientation and goal achievement

Один з компонентів резильєнтності за методикою Е. Грішина. Позитивно корелює із загальним показником особистісної зрілості, особливо із показниками життєвої філософії.

Оптимальна регуляція

Optimal regulation

Компонент резильєнтності — здатність ефективно регулювати власну поведінку та емоції відповідно до ситуації. Корелює із самоприйняттям особистісної зрілості, екзистенційною самотрансцендентністю, фундаментальною мотивацією опори, захищеності і простору.

Відкритість життєвому досвіду

Openness to life experience

Компонент резильєнтності — готовність приймати новий досвід, навчатися з нього. Корелює із креативністю особистісної зрілості, екзистенційною свободою та відповідальністю.

П

Посттравматичне зростання

Post-traumatic growth (PTG)

Позитивні психологічні зміни особистості, що розвиваються після переживання екстремального стресу або травми. Розглядається як потенціал волонтерської активності за умови достатнього рівня резильєнтності.

ПТСР

PTSD (Post-traumatic stress disorder)

Посттравматичний стресовий розлад. Один з основних ризиків волонтерської діяльності в умовах війни — особливо за умов відсутності належної підготовки та системи підтримки.

p-рівень значущості (p-value)

p-value / significance level

Імовірність того, що спостережуваний у вибірці результат виник випадково — за умови, що в популяції досліджуваного ефекту насправді немає (нульова гіпотеза H₀). Не «імовірність того, що H₀ хибна» — це поширена помилка інтерпретації. Чим менше p, тим менш правдоподібно, що результат — випадковість. Конвенційні пороги: p < 0,05 — статистично значуще (стандарт у психології); p < 0,01 — високо значуще; p < 0,001 — дуже високо значуще. Звідки взялося «0,05»: поріг запропонований Р. Фішером у 1925 р. як робоча конвенція («1 з 20 — інтуїтивно зрозуміла рідкість»), а не природний закон. За 100 років вкоренився в усій науковій інфраструктурі (журнали, рецензенти, ПЗ). Важливі обмеження: 1) p < 0,05 не означає «сильний ефект» — на великій вибірці навіть тривіальна різниця може стати «значущою»; завжди треба дивитися на розмір ефекту (Cohen's d, η², R²) і довірчі інтервали; 2) при множинних порівняннях (наприклад, 30×30 кореляційна матриця → 435 пар) поріг 0,05 без поправки гарантує помилкові «знахідки» — застосовуються поправки Бонферроні, Холма, FDR; 3) з 2016 р. Американська статистична асоціація офіційно застерігає від механічного сприйняття 0,05 як межі «правда / неправда». У таблицях дисертації читається разом з самим показником: «r_s = 0,42; p < 0,05» → ризик того, що ця помірна зв'язка випадкова — менше 5%.

Принципи побудови програми резильєнтності

Programme construction principles

Сім методологічних принципів, на яких побудована авторська психологічна програма формування резильєнтності волонтерів. Визначають логіку, зміст та організацію формувального впливу. Відображають інтегративний характер програми та орієнтацію на резильєнтність як цілісне, динамічне і багатовимірне утворення. Кожен принцип — окрема запис у глосарії: цілісності та системності, поетапності та поступовості, особистісної орієнтованості, автономності та добровільності, ресурсності та відновлюваності, смисложиттєвої узгодженості, практичної спрямованості.

Принцип цілісності та системності

Systemic integrity

Перший з принципів програми. Передбачає розгляд резильєнтності як результату взаємодії особистісних, мотиваційних, регуляторних та поведінкових компонентів. Програма вибудовується як єдина система взаємопов'язаних модулів, у межах яких розвиток окремих характеристик узгоджується між собою і підпорядковується спільній меті — підвищенню психологічної стійкості у волонтерській діяльності. Уникає фрагментарного впливу: формує внутрішньо узгоджену модель резильєнтності, а не набір розрізнених навичок.

Принцип поетапності та поступовості

Stepwise progression

Другий з принципів програми. Послідовний формувальний вплив на різні рівні резильєнтності — від особистісних передумов до поведінкових проявів. Програма передбачає поетапне просування: усвідомлення внутрішніх ресурсів і ціннісно-смислових орієнтацій → розвиток навичок саморегуляції → конструктивний копінг → усвідомлена допомагаюча поведінка. Відповідає уявленню про резильєнтність як процес, що розгортається у часі і потребує поступового закріплення змін.

Принцип особистісної орієнтованості

Person-centred approach

Третій з принципів програми. Урахування індивідуальних особливостей волонтерів — їхнього життєвого досвіду, мотиваційних підстав, рівня особистісної зрілості, наявних ресурсів. Формувальний вплив — не на уніфіковане «коригування», а на підтримку суб'єктної активності, самопізнання, усвідомленого вибору способів взаємодії з викликами. Споріднено з гуманістичним підходом К. Роджерса.

Принцип автономності та добровільності

Autonomy & voluntariness

Четвертий з принципів програми. Орієнтація на підтримку внутрішньої мотивації учасників та запобігання зовнішньому примусу або нормативному тиску. Участь, зміст завдань і темп опрацювання передбачають активну позицію учасників та повагу до їхніх особистісних меж. Критично важливо для збереження психологічної стійкості: волонтер, якого змушують «бути резильєнтним», втрачає автентичність допомагаючої діяльності.

Принцип ресурсності та відновлюваності

Resource & recovery focus

П'ятий з принципів програми. Спрямованість не лише на навички подолання труднощів, а й на усвідомлення, збереження і відновлення психологічних ресурсів. Підтримка балансу між включеністю у волонтерську діяльність та відновленням емоційних, когнітивних і особистісних ресурсів. Знижує ризик виснаження та забезпечує сталість формування резильєнтності — це не «навчити терпіти», а навчити заряджатися.

Принцип смисложиттєвої узгодженості

Existential coherence

Шостий з принципів програми. Інтеграція волонтерської діяльності у систему особистісних цінностей і життєвих смислів. Розвиток резильєнтності розглядається не лише як адаптація до стресу, а як процес усвідомлення власної позиції, відповідального вибору, внутрішньої згоди з обраним способом допомоги іншим. Корениться в логотерапії Франкла та екзистенційному аналізі Ленґле.

Принцип практичної спрямованості

Practical orientation

Сьомий з принципів програми. Орієнтація на формування навичок, що безпосередньо застосовуються у реальних ситуаціях волонтерської діяльності. Зміст модулів передбачає перенесення здобутого досвіду в повсякденну практику. Це закріплює зміни на поведінковому рівні — без чого декларативні знання про резильєнтність не перетворюються на стійку зміну функціонування. Реалізується через аналіз реальних кейсів, моделювання, домашні завдання, рефлексія застосування.

Просоціальна поведінка

Prosocial behavior

Поведінка, спрямована на користь інших людей без очікування винагороди. Альтруїстична спрямованість — мотиваційна основа просоціальної поведінки у волонтерстві.

Психологічний супровід

Psychological support

Система заходів психологічної допомоги, спрямованих на підтримку, розвиток та реабілітацію особистості. У дисертації — авторська програма формування резильєнтності волонтерів через психоосвітні, рефлексивні та практико-орієнтовані методи у груповому форматі.

Психологічне благополуччя

Psychological well-being

Інтегральне переживання задоволеності життям, наявності сенсу, реалізації потенціалу. Резильєнтність розглядається в дисертації як ресурс підтримання психологічного благополуччя в кризових умовах.

Психоосвіта

Psychoeducation

Метод психологічного впливу через інформування про психологічні процеси та механізми. Один з ключових елементів програми формування резильєнтності волонтерів — поряд з рефлексивними та практико-орієнтованими методами.

Психодіагностика

Psychodiagnostics

Сукупність методів виявлення та виміру індивідуально-психологічних особливостей особистості. Дисертація вносить внесок у психодіагностику через створення авторської методики альтруїстичної спрямованості волонтера.

Експериментальна / контрольна група

Experimental / control group

В апробації програми резильєнтності — експериментальна група пройшла авторську програму, контрольна — ні. Зростання показників резильєнтності в експериментальній і відсутність змін у контрольній доводить ефективність програми.

Валідність / надійність методики

Validity / reliability

Валідність — наскільки методика вимірює саме те, що декларує. Надійність — стабільність результатів при повторних вимірах. Авторська методика альтруїстичної спрямованості має тест-ретестову надійність r=0,78 (n=67, інтервал 2 місяці).

Питання філософії життя (життєва філософія)

Life philosophy

Один з показників особистісної зрілості — наявність осмисленої системи поглядів на життя. Найсильніше корелює з показником орієнтації на виклики і досягнення цілей.

Р

Резильєнтність

Resilience

Динамічний механізм підтримання адаптивного функціонування особистості у стресових умовах. Інтегральна здатність зберігати ефективне функціонування, емоційну рівновагу та смислову стійкість в умовах тривалої волонтерської діяльності, пов'язаної з кризовими та травматичними подіями. Формується у взаємодії індивідуальних, соціальних і контекстуальних факторів і може бути розвинена через психологічну підготовку, навчання саморегуляції та соціальну підтримку.

Регресійний аналіз

Regression analysis

Статистичний метод передбачення однієї змінної (залежної, Y) на основі однієї або декількох інших (незалежних, предикторів, X₁, X₂, X₃…). На відміну від кореляції — асиметричний (задає напрямок: предиктори → виходна змінна) і багатофакторний (одночасно враховує кілька предикторів). Видає рівняння: Y = β₀ + β₁·X₁ + β₂·X₂ + … + ε. Що дає на виході: 1) R² — частка дисперсії Y, яку пояснює модель загалом («наскільки сильна модель»); 2) β-коефіцієнти для кожного предиктора — відносний унікальний внесок при контролі решти; 3) p-значущість кожного β — чи реально предиктор працює. Навіщо потрібний понад кореляцію: кореляційний аналіз показує «резильєнтність пов'язана з десятками речей»; регресія відсікає «справжніх двигунів» від «супутніх змінних» — при одночасному обліку всіх кандидатів одні зберігають силу, інші схлопуються. Види: лінійна (Y неперервна — основний варіант у дисертації), логістична (Y бінарна), ієрархічна (по блоках предикторів), покрокова (автовідбір), нелінійна. Важливо: регресія не доводить причинність — лише унікальний статистичний внесок; для причинно-наслідкового висновку потрібен експеримент або лонгітюд. У дисертації побудована предиктивна модель резильєнтності: найсильніші позитивні предиктори — копінг пошуку соціальної підтримки, планування, самоприйняття, креативність, самотрансценденція; найсильніший негативний — нейротизм.

Предиктивна модель

Predictive model

Математично-статистична модель, що дозволяє передбачити значення однієї змінної (наприклад, рівня резильєнтності) на основі інших — предикторів. Будується через регресійний аналіз: знаходиться рівняння, яке найкраще пояснює залежну змінну. У дисертації побудована предиктивна модель резильєнтності волонтерів — найсильніші позитивні предиктори: копінг пошуку соціальної підтримки, планування, самоприйняття, креативність, самотрансценденція; найсильніший негативний — нейротизм. На практиці модель дозволяє: 1) скринити волонтерів за ризиком низької резильєнтності ще до проблем; 2) точково цілити психологічну інтервенцію; 3) оцінювати ефективність програми. Відрізняється від простої кореляції багатофакторністю та можливістю прогнозу.

Предиктор

Predictor

Змінна, яка передбачає (прогнозує) значення іншої змінної у предиктивній моделі. У дисертації — психологічна характеристика, що значуще впливає на рівень резильєнтності волонтера. Предиктор може бути позитивним (підвищує) або негативним (знижує). Виявляється через регресійний аналіз з статистичною значущістю коефіцієнта (p < 0.05).

Поведінкові характеристики

Behavioral characteristics

Спостережувані дії і реакції особистості — конкретні акції, звички, патерни реагування, комунікативні дії, копінг-стратегії як поведінкові вибори, уникнення/залученість. Один з трьох рівнів класичної АВС-моделі (Affect–Behavior–Cognition) в психології. У контексті резильєнтності — активні копінги (планування, пошук підтримки), просоціальна поведінка, режим самотурботи (сон, харчування, рух), звернення по допомогу як поведінковий патерн. Програма формування резильєнтності працює на цьому рівні через тренування навичок копінгу, рольові ігри, побудову ритуалів самопідтримки. Взаємодіє з когнітивними і афективними характеристиками.

Рефлексія

Reflection (reflective capacity)

Здатність аналізувати власний досвід, емоції, дії. Низька рефлексивність ускладнює усвідомлений вибір копінгу. Окрема стаття автора з А. Харченком (2023) присвячена техніці схематичної візуалізації для роботи з клієнтами низької рефлексивності.

С

Самоактуалізація

Self-actualization

Реалізація особистісного потенціалу — становлення тим, ким людина здатна стати, повне розкриття здібностей і цінностей. Центральне поняття гуманістичної психології (А. Маслоу, 1943; К. Роджерс, 1951).

За Маслоу — найвища потреба в ієрархії: фізіологія → безпека → належність → повага → самоактуалізація. Прокидається тільки коли базові потреби задоволені. За Роджерсом — вроджена «тенденція актуалізації» до автентичності і зростання.

Зв'язок з дисертацією: теоретичне підґрунтя категорії «Особистісна зрілість». Опитувальник О. С. Штепи — інструмент виміру актуалізованої особистості; усі 10 шкал — значущі предиктори резильєнтності.

Не плутати з: актуалізацією стану (Ленґле, інше поняття), самореалізацією (вужче — у конкретній діяльності), самодетермінацією (Десі-Райан, мотиваційна теорія).

Самодетермінація

Self-determination

Здатність особистості діяти у відповідності із власними цінностями та переконаннями, незалежно від зовнішнього тиску. Корелює з осмисленістю життя та усіма показниками особистісної зрілості. Базова концепція — теорія Е. Десі та Р. Раяна.

Самодистанціювання

Self-distancing

Один з компонентів екзистенційності за А. Ленґле — здатність відсторонитися від власних емоцій та потягів, зайняти рефлексивну позицію спостерігача. Передумова автентичного вибору.

Самотрансценденція

Self-transcendence

Здатність особистості виходити за межі власних інтересів задля цінностей, інших людей або вищої мети. За даними регресійного аналізу позитивно визначає більшість параметрів резильєнтності волонтерів.

Самоприйняття

Self-acceptance

Один з показників особистісної зрілості — здатність приймати себе зі своїми сильними і слабкими сторонами, без надмірного самозвинувачення чи самовиправдовування. Має сильний зв'язок зі стресостійкістю та оптимальною регуляцією.

Самоконтроль

Self-control

Компонент резильєнтності — здатність свідомо регулювати власні імпульси, емоції та поведінку. Позитивно корелює із показниками відповідальності особистісної зрілості.

Саморегуляція

Self-regulation

Свідоме керування власною психічною активністю — емоціями, поведінкою, мисленням, мотивацією — для досягнення цілей у мінливих умовах. Парасолькове поняття для усього керування собою.

Чотири рівні: емоційна (керування афектами), вольова (стримування імпульсів — близько до самоконтролю), когнітивна (управління увагою і переоцінка), мотиваційна (підтримання цілеспрямованої активності — близько до самодетермінації).

Класичні моделі: кібернетична петля зворотного зв'язку Карвера-Шейєра (1998); соціально-когнітивна теорія А. Бандури (центральна роль самоефективності); структурна модель В. Моросанової; виснаження ресурсу за Баумейстером (ego depletion).

Зв'язок з дисертацією: центральний механізм, через який діють усі предиктори резильєнтності. У програмі Барінова — Модуль 3 (Заняття 7–9: стрес → копінг → когнітивна переоцінка). «Оптимальна регуляція» — операціоналізована саморегуляція як одна зі шкал резильєнтності.

Важлива оговорка: саморегуляція ≠ пригнічення емоцій. Це гнучке «відчути → зрозуміти → вибрати реакцію», а не заборона переживати.

Самоефективність

Self-efficacy

Поняття А. Бандури — впевненість особистості у власній здатності досягти бажаного результату. Складова резильєнтності, тісно пов'язана з самодетермінацією та самоконтролем.

Соціальна підтримка (копінг пошуку)

Social support seeking coping

Один з ключових копінгів. Емпірично доведено провідне значення копінгу пошуку соціальної підтримки серед психологічних предикторів резильєнтності волонтерів — це один з центральних висновків дисертації.

Соціальна контактність

Social contact

Компонент резильєнтності — здатність встановлювати та підтримувати міжособистісні зв'язки. Сильно пов'язана із показниками толерантності та контактності особистісної зрілості, фундаментальною екзистенційною мотивацією співвіднесеності.

Соматовегетативні прояви

Somato-vegetative / psychosomatic symptoms

Тілесні симптоми, опосередковані вегетативною (автономною) нервовою системою — серцебиття, задишка, спазми ШКТ, м'язове напруження, порушення сну, тремор, пітливість. Виникають як «розрядка» психологічного навантаження через тіло без участі свідомості. У волонтерів воєнного часу часто є першими сигналами виснаження ще до усвідомлення емоційного стану. Тісно пов'язані з нейротизмом, тривожністю, ПТСР, ранніми стадіями вигорання. Грамотний психологічний супровід включає скринінг соматовегетативних симптомів і техніки саморегуляції (дихальні, тілесно-орієнтовані).

Середнє арифметичне (M)

Mean / arithmetic mean

«Типове значення» в групі — сума всіх балів, поділена на кількість людей. Найпростіша і найвідоміша описова статистика. Позначається M (від Mean) у психології, x̄ у математиці, μ для популяції.

Формула: M = (x₁ + x₂ + … + xₙ) / n

Що каже: «у середньому волонтер цієї групи набирає стільки-то балів». Якщо M = 25 для шкали стресостійкості з діапазоном 0–40 — це означає, що типовий волонтер вибірки набирає 25 балів, тобто на середньо-вище-середнього рівні.

Обмеження: M саме по собі не показує, чи всі люди в групі схожі, чи дуже різні. Тому майже завжди йде в парі зі стандартним відхиленням (ϭ). Без ϭ середнє може ввести в оману: M=25 на однорідній групі (всі біля 25) і M=25 на групі, де половина 0 і половина 50 — виглядають однаково в одному числі, але описують зовсім різні картини.

Споріднені: медіана (Me) — значення, що ділить розподіл навпіл; стійкіша до викидів. Мода — найчастіше значення. У більшості психологічних таблиць використовують саме M (бо параметрична статистика спирається на нього).

У дисертації: у всіх емпіричних таблицях розділу 2 (Т2.2 і далі) стовпчик M — перша колонка опису кожного показника, поряд з ϭ. Дозволяє побачити середній рівень показника для всієї вибірки і для груп (початківці / досвідчені / ветерани).

Стандартне відхилення (ϭ, σ, SD)

Standard deviation

«Розкид» балів навколо середнього — наскільки люди відрізняються один від одного в групі. Позначається ϭ або σ (мала грецька «сигма») у статистиці, SD в англомовній літературі, s для вибіркової оцінки.

Формула: ϭ = √(Σ(xᵢ − M)² / n) — корінь з [середнього квадратичного відхилення від середнього]. Споріднена з дисперсією: дисперсія σ² = ϭ², тобто ϭ — це корінь з дисперсії, що повертає показник до вихідної одиниці виміру.

Орієнтири:

• Мала ϭ → люди в групі схожі (всі набрали приблизно однаково), група однорідна;
• Велика ϭ → люди в групі дуже різні (хтось дуже високо, хтось дуже низько), група гетерогенна.

Правило 68/95/99 для нормального розподілу:

• ≈ 68% людей потрапляють у межі M ± 1ϭ;
• ≈ 95% — у межі M ± 2ϭ;
• ≈ 99,7% — у межі M ± 3ϭ.

Чому ϭ обов'язкова поряд з M: уявімо дві групи з тим самим середнім M=25, але різним ϭ. Перша має ϭ=2 (всі набирають 23–27) — стабільна, передбачувана група. Друга має ϭ=10 (бали від 5 до 45) — гетерогенна, є і дуже стресостійкі, і дуже зривні. Без ϭ ці групи виглядали б однаково, хоча на практиці це абсолютно різні психологічні портрети.

Приклад з дисертації: у Т2.10 ветерани мають вищу стресостійкість (M вищий) і меншу ϭ — група однорідно стійка. Початківці — нижчий M і більша ϭ → серед них є і ті, що вже сформувалися, і зовсім нові з низькою стійкістю.

Споріднені поняття: дисперсія (σ²); стандартна помилка (SE = ϭ/√n) — відхилення середнього вибірки від середнього популяції; коефіцієнт варіації (CV = ϭ/M × 100%) — відносний розкид у відсотках.

Соматизовані реакції

Somatized reactions / somatization

Тривалі фізичні симптоми, що виникають як вираз непереробленого психологічного болю, без органічної причини (від грец. σῶμα — тіло). Відрізняються від соматовегетативних проявів: ті — гостра реакція ВНС у момент стресу; ці — хронічна конверсія емоції в тілесний симптом протягом місяців-років. Класифікуються в МКХ-10 як соматоформні розлади (F45). Типові прояви — хронічний головний біль або біль у спині без медичної причини, втома, що не минає від відпочинку, нудота під час емоційно навантажених періодів. У волонтерів — поширений неусвідомлений захист: емоційний біль занадто великий, психіка «не дає» його відчути напряму, він конвертується в тіло. Робота з соматизацією включає психоосвіту, тілесно-орієнтовану терапію, розпізнавання емоцій (часто супутня алекситимія) і роботу з історією травми.

Стресостійкість

Stress resistance

Здатність зберігати працездатність та психологічну рівновагу під впливом стресорів. Один з компонентів резильєнтності (методика Е. Грішина). Має сильний зв'язок із самоприйняттям особистісної зрілості та екзистенційною свободою.

Стрес

Stress

Неспецифічна реакція організму на будь-яку вимогу (за Г. Сельє). У дослідженні — фон, на якому проявляється резильєнтність. Тривалий волонтерський стрес у воєнних умовах є основним фактором ризику для психологічного функціонування.

Стресогенний

Stressogenic / stress-inducing

Той, що породжує або викликає стрес. Від «стрес» + «-генний» (грецьке γένος — «що породжує»). Стресогенними чинниками для волонтера в умовах війни є прямий контакт з пораненими і біженцями, вторинна травматизація, невизначеність, моральний тиск і тривалість стресового навантаження. Резильєнтність — це власне здатність зберігати функціонування у стресогенних умовах.

Стаж волонтерської діяльності

Volunteering experience (years)

Тривалість участі особи у волонтерській діяльності. Один з ключових емпіричних висновків дисертації — лінійна позитивна залежність між стажем і рівнем резильєнтності волонтера: «ветерани волонтерства» мають найвищі показники резильєнтності.

Шкала CD-RISC-10

Connor-Davidson Resilience Scale

Скорочена версія шкали резильєнтності Кемпбелл-Сіллс і Стейна (10 пунктів) в адаптації З. Кіреєвої, О. Односталко, Б. Бірона. Однофакторна — дає інтегральний показник резильєнтності як диспозиції.

Синергічність

Synergy (personal maturity component)

Один з показників особистісної зрілості — здатність бачити мир цілісно, поєднувати протилежності без розпаду на частини. Корелює з конструктивними копінгами резильєнтності.

Т

Толерантність

Tolerance

Один з показників особистісної зрілості — здатність приймати інших з їхніми відмінностями. Сильно пов'язана з соціальною контактністю — компонентом резильєнтності волонтера.

Тривожність

Anxiety

Усі показники резильєнтності волонтерів негативно корелюють із реактивною та ситуативною тривожністю. Висока тривожність — чинник зниження резильєнтності у поєднанні з низьким рівнем особистісної зрілості. Вимірюється методикою Спілбергера-Ханіна.

Тривожно-фобічний синдром

Anxiety-phobic syndrome

Психопатологічний синдром: стійка фонова тривога + панічні атаки + специфічні фобії + уникаюча поведінка + антиципаційна тривога («страх перед страхом»). У волонтерів воєнного часу часто виявляється як страх обстрілів, гучних звуків, певних місць чи ситуацій після травматичної експозиції. Часто є частиною клінічної картини ПТСР.

Травма (психічна)

Psychological trauma

Подія або переживання, що перевищує адаптивні ресурси психіки. У контексті волонтерства — ризик прямої та вторинної травматизації, який може бути компенсований через розвиток резильєнтності та адекватну психологічну підтримку.

Нічого не знайдено за вашим запитом.