Ядро дисертаційного дослідження · 2022–2025 · Київ

Як формується резильєнтність волонтерів

Резильєнтність волонтера в умовах війни — інтегральний феномен, що формується взаємодією десятків чинників. На вибірці 127 волонтерів дослідження виокремило 23 значущі предиктори з 30 кандидатів, серед яких провідним виявився копінг пошуку соціальної підтримки (універсальний для 8 з 9 моделей резильєнтності). Сторінка зводить це у єдиний огляд: концептуальна архітектура → емпірична модель → практичні мішені.

Про дослідження

Об'єкт

резильєнтність волонтерів як психологічний феномен, що формується і проявляється у волонтерській діяльності

Предмет

психологічні чинники, структура та умови формування резильєнтності волонтерів

Вибірка

127 волонтерів віком 18–60 років · 3 групи за стажем: початківці (до 1 р., n=44), досвідчені (1–4 р., n=55), ветерани (4+ р., n=28)

Контекст

умови повномасштабної війни в Україні (2022–2025); типи волонтерства — евакуація, гуманітарна допомога, психологічна підтримка, медичне і адміністративне волонтерство

Методики

9 опитувальників: CD-RISC-10, методика Грішина, EPI, Спілбергер-Ханін, Existenzskala, ТЕМ Ленґле, опитувальник Штепи, WCQ Лазарус-Фолкман + авторська методика альтруїстичної спрямованості (Барінов, Шандрук 2025)

Аналіз

описова статистика, кореляційний аналіз (Спірмен), Краскал-Уолліс H, U Манна-Уітні, дисперсійний, факторний, кластерний і регресійний аналіз (9 моделей, R²=79,2–93,5%)

Внесок

4-рівнева концептуальна модель формування резильєнтності + валідована методика діагностики альтруїстичної спрямованості + програма формування з 12 занять, перевірена експериментально

Гіпотеза

резильєнтність волонтерів — інтегральна характеристика, що формується через взаємодію особистісних, мотиваційних, регуляторних і поведінкових чинників та піддається цілеспрямованому розвитку

127

волонтерів
у дослідженні

регресійних
моделей

23 / 30

значущих
предикторів

рівні
концептуальної моделі

занять
програми

198

джерел
у бібліографії

Дослідницький виклик: як з шуму виокремити справжні важелі

У літературі описано десятки можливих чинників резильєнтності — від темпераменту до екзистенційного смислу. Але кореляція ще не каже, що насправді працює: половина «зв'язків» — це супутні явища, артефакти вибірки чи зворотний вплив. Щоб виокремити справжні важелі, ми застосовуємо трирівневу методологічну воронку:

Корелят

Будь-яка змінна, що статистично пов'язана з резильєнтністю. Виявляється кореляційним аналізом. Симетрична зв'язка — не каже, хто на кого впливає.

Найширше поняття. Опис: «рухається разом з резильєнтністю».

Чинник

Корелят, що додатково має 3 умови:

статистично значуща кореляція (r або ρ);
теоретичну обґрунтованість впливу — є наукова рамка, яка пояснює чому ця змінна впливає на резильєнтність (Маслоу і Штепа — особистісна зрілість; Айзенк — темперамент; Спілбергер — тривожність; Ленґле — екзистенція і ФМ; Лазарус-Фолкман — копінг; А. Бек, А. Елліс — когнітивно-поведінкова теорія; Хобфолл — ресурси);
підтверджується порівнянням груп — стійко працює на різних підвибірках (Краскал-Уолліс H, U Манна-Уітні).

Середній рівень. Опис: «теоретично і емпірично впливає на резильєнтність».

Предиктор

Чинник, що в регресійній моделі зберігає унікальний внесок у пояснення резильєнтності — після контролю всіх інших кандидатів. Має значущий β-коефіцієнт (p < 0,05).

Найвужче, найстрогіше. Опис: «реально тягне резильєнтність, а не живе поруч».

У дисертації: десятки корелятів (Т2.10–2.18) → 8 теоретично обґрунтованих чинників (Розділ 2.3) → 23 «вижилих» предиктори у регресіях Т2.22–2.30 з 30 кандидатів.

Метафора будови: корелят — будь-який предмет, що лежить поруч з конструкцією (може виявитися несучою балкою, а може просто пилом). Чинник — матеріал, занесений у проект архітектором: теоретично потрібний, повторювано присутній у схожих будовах. Предиктор — несуча балка, перевірена навантаженням: коли її прибрати, конструкція втрачає стійкість.

→ Що дала ця воронка на виході — у наступному розділі.

Що дала ця воронка: чотири ключові знахідки

Ось що дисертація встановила через 9 регресійних моделей — у концентрованому вигляді. Подальші розділи відповідають на питання: з чого саме складається резильєнтність, як вона будується через 4 рівні, як її виміряли і повна таблиця всіх 30 кандидатів.

Соціальна підтримка — універсальний двигун

Копінг пошуку соціальної підтримки — значущий предиктор у 8 з 9 регресійних моделей (β=0,13–0,47). Жоден інший чинник не з'являється в такій кількості моделей.

Висновок: резильєнтність волонтера — не індивідуальна сила, а соціально вкорінений феномен. Самотній резильєнтний волонтер — рідкісний виняток.

Нейротизм — основний негативний предиктор

Нейротизм (емоційна нестабільність за Айзенком) знижує резильєнтність у 4 з 9 компонентів: орієнтацію на виклики (β=−0,14), самоконтроль (β=−0,31, найсильніший негативний у моделі), соц. контактність (β=−0,10), оптимальну регуляцію (β=−0,23).

Висновок: емоційна лабільність — ключова мішень профілактики; робота з нею не лікує тривогу, а попереджає зрив резильєнтності.

Смисл — найкомпактніше ядро

Компонент «Самодетермінація та осмисленість життя» має найвищу пояснювальну економність: 3 предиктори пояснюють 90,4% дисперсії (пошук соц. підтримки β=0,24, прийняття відповідальності β=0,11, дистанціювання β=−0,08).

Висновок: смислова сфера — найбільш цілісне ядро резильєнтності; її формування дає максимальний ефект за мінімум втручань.

Ядро загальної резильєнтності

Інтегральний показник (CD-RISC-10) пояснюється 5 ключовими предикторами на 87,5%: самоприйняття (β=0,52), свобода (0,32), пошук соц. підтримки (0,31), самотрансценденція (0,25), синергічність (0,15).

Висновок: чотири мішені програми формування резильєнтності — це не довільний набір, а статистично оптимальний цільовий профіль.

Структура резильєнтності: 8+1 компонентів залежні змінні (Y)

Спочатку — що саме передбачаємо. Резильєнтність не є монолітом: вона розкладається на 8 функціональних компонентів за методикою Е. Грішина + інтегральний показник CD-RISC-10 для крос-валідації. Кожен компонент має власну регресійну модель (Т2.22–2.30) зі своїм набором предикторів і R². Норми границь визначені в дисертації емпірично за вибіркою.

1
Орієнтація на виклики і досягнення цілей прагнення сприймати труднощі як виклики T2.22 · R² = 82,5%
2
Самоконтроль і здатність долати труднощі саморегуляція під тиском, наполегливість T2.23 · R² = 83,6%
3
Самодетермінація і осмисленість життя внутрішнє авторство життя, наявність смислу T2.24 · R² = 90,4%
4
Стресостійкість збереження рівноваги під впливом стресу T2.25 · R² = 89,2%
5
Конструктивні копінги володіння адаптивними стратегіями подолання T2.26 · R² = 79,2%
6
Соціальна контактність включеність у спільноту, підтримка зв'язків T2.27 · R² = 93,5% ⭐
7
Оптимальна регуляція гнучке емоційно-поведінкове реагування T2.28 · R² = 88,9%
8
Відкритість життєвому досвіду готовність приймати і навчатися з нового T2.29 · R² = 89,5%
∑
Загальна резильєнтність (інтегральний показник) сумарна оцінка з CD-RISC-10 для крос-валідації T2.30 · R² = 87,5%

Розгорнути детальні картки кожного компонента (предиктори з β)

Орієнтація на виклики і досягнення цілей

Регресія в Т2.22 · R² = 82,5%

Прагнення сприймати труднощі як виклики, ставити цілі і йти до них. Прояв активної суб'єктної позиції в кризових умовах.

Норма за вибіркою: 16–32 балів

Найвпливовіші предиктори:

Пошук соціальної підтримки (β=0,29)
Самодистанціювання (β=0,49)
Самотрансценденція (β=0,35)
Нейротизм (β=−0,14, мінус)

Самоконтроль і здатність долати труднощі

Регресія в Т2.23 · R² = 83,6%

Здатність саморегуляції під тиском, утримання курсу всупереч емоційному дискомфорту, наполеглива поведінка під час труднощів.

Норма за вибіркою: 17–33 балів

Найвпливовіші предиктори:

Нейротизм (β=−0,31, найсильніший — мінус)
Автономність (β=0,488)
Креативність (β=0,38)
Свобода (β=0,30)

Самодетермінація та осмисленість життя

Регресія в Т2.24 · R² = 90,4%

Відчуття внутрішнього авторства власного життя, наявність смислу, узгодженість дій з цінностями. Найкомпактніша і найсильніше пояснена регресією компонента (90% дисперсії всього 3 предикторами).

Норма за вибіркою: 18–32 балів

Найвпливовіші предиктори:

Пошук соціальної підтримки (β=0,24)
Прийняття відповідальності (β=0,11)
Дистанціювання (β=−0,08, мінус)

Стресостійкість

Регресія в Т2.25 · R² = 89,2%

Здатність зберігати функціональність і психічну рівновагу під впливом стресу. Найскладніша регресійна модель (12 значущих предикторів) — фактично «зібрана» з усіх рис особистісної зрілості за Штепою.

Норма за вибіркою: 14–28 балів

Найвпливовіші предиктори:

Самоприйняття (β=1,08, рекордний)
Синергічність (β=0,72)
Життєва філософія (β=0,71)
Контактність (β=0,60)
Децентрація (β=0,53)
+ ще 7 предикторів

Конструктивні копінги

Регресія в Т2.26 · R² = 79,2%

Володіння адаптивними стратегіями подолання стресу — здатність вибудовувати ефективну поведінкову відповідь на труднощі.

Норма за вибіркою: 6–17 балів

Найвпливовіші предиктори:

Пошук соціальної підтримки (β=0,47)
ФМ-1 «Опора, захищеність, простір» (β=0,27)

Соціальна контактність

Регресія в Т2.27 · R² = 93,5%

Здатність встановлювати і підтримувати соціальні зв'язки, бути включеним у спільноту. Найвища R² серед усіх компонентів (93,5% дисперсії).

Норма за вибіркою: 6–12 балів

Найвпливовіші предиктори:

Відповідальність (β=0,17)
ФМ-2 «Співвіднесеність, час, близькість» (β=0,15)
Пошук соціальної підтримки (β=0,13)
Альтруїстична спрямованість (β=0,12)
Конфронтація (β=−0,11, мінус)
Нейротизм (β=−0,10, мінус)
Особистісна тривожність (β=−0,09, мінус)

Оптимальна регуляція

Регресія в Т2.28 · R² = 88,9%

Здатність ефективно регулювати власну емоційну і поведінкову динаміку відповідно до ситуації — основа гнучкого функціонування в умовах хаосу.

Норма за вибіркою: 12–26 балів

Найвпливовіші предиктори:

Пошук соціальної підтримки (β=0,31)
Самоприйняття (β=0,27)
Свобода (β=0,26)
Нейротизм (β=−0,23, мінус)
Особистісна тривожність (β=−0,19, мінус)
+ ФМ-1, ФМ-2, ФМ-3

Відкритість життєвому досвіду

Регресія в Т2.29 · R² = 89,5%

Готовність приймати новий досвід, навчатися з нього, інтегрувати в наратив навіть болючі події. Антитеза до закостенілих захистів.

Норма за вибіркою: 6–17 балів

Найвпливовіші предиктори:

Пошук соціальної підтримки (β=0,43)
Креативність (β=0,40)
Альтруїстична спрямованість (β=0,15)
Контактність (β=0,12)
ФМ-3 (β=0,09)

∑

Загальна резильєнтність (інтегральний показник)

Регресія в Т2.30 · R² = 87,5% · CD-RISC-10

Сумарний показник з методики CD-RISC-10 Campbell-Sills та Stein — однофакторна шкала, інтегральна оцінка резильєнтності як диспозиції особистості. Не сума попередніх 8 компонентів, а паралельний інструмент для крос-валідації.

Найвпливовіші предиктори (ядро резильєнтності волонтера):

Самоприйняття (β=0,52)
Свобода (β=0,32)
Пошук соціальної підтримки (β=0,31)
Самотрансценденція (β=0,25)
Синергічність (β=0,15)
+ ФМ-2, ФМ-3, Відповідальність, Прийняття відповідальності

Як це використовувати: якщо хочеш зрозуміти, які саме «важелі» діють для конкретного компонента резильєнтності — клікни на регресійній моделі (Т2.22–Т2.30) і прокрути таблицю нижче. Якщо хочеш цілитися в загальну резильєнтність — головні мішені програми це самоприйняття, свобода вибору, пошук соц. підтримки і самотрансценденція: чотири складові з різних чинників, що разом пояснюють 87,5% дисперсії.

Як формується резильєнтність: 4-рівнева архітектура 8 категорій незалежних змінних (X)

Тепер — як організовані ті чинники, що передбачають ці 8+1 компонентів. Авторська архітектура Барінова групує 8 категорій предикторів у 4 послідовні рівні впливу — і саме на цій логіці побудована програма формування з 12 занять (3 заняття на кожен рівень). Низхідна логіка: від «хто я є» через «навіщо я роблю» і «як я справляюсь» до «що я роблю».

Особистісний (базовий) рівень

«Хто я є»

Базові диспозиції, риси, внутрішня опора. Без сформованого фундаменту наступні рівні не утримуються.

Категорії чинників

Особистісна зрілість 10 шкал Штепи
Емоційна стабільність EPI Айзенка

Теорії в обґрунтуванні

Гуманістична психологія (А. Маслоу, К. Роджерс) — людина має вроджену тенденцію до самоактуалізації; зрілість і резильєнтність ґрунтуються на прийнятті себе, автентичності, відкритості досвіду
Біологічна теорія темпераменту (Г. Айзенк) — нейротизм як вроджена реактивність нервової системи; визначає базову емоційну стабільність / нестабільність як основу стресового реагування
10-факторна модель особистісної зрілості О. С. Штепи — український емпіричний інструмент виміру, що інтегрує гуманістичну традицію в кількісну психодіагностику

Заняття програми (Модуль 1)

Заняття 1. Знайомство, введення, стартова діагностика
Заняття 2. Особистісна зрілість і внутрішня опора волонтера
Заняття 3. Емоційна стабільність і самоприйняття

Мотиваційно-смисловий рівень

«Навіщо я роблю»

Цінності, смисли, мотиви. Шар «що рухає» волонтерською діяльністю.

Категорії чинників

Екзистенційність Existenzskala
Фундаментальні мотивації (ФМ) ТЕМ Ленґле
Альтруїстична спрямованість авторська Барінова

Теорії в обґрунтуванні

Теорія самодетермінації (Е. Десі, Р. Райан) — три базові психологічні потреби (автономія + компетентність + пов'язаність) як умови внутрішньої мотивації і психологічного благополуччя
Екзистенційний аналіз (В. Франкл → А. Ленґле) — пошук смислу як головна мотиваційна сила людини; 4 фундаментальні мотивації як умови екзистенційної сповненості («я можу бути / мені подобається жити / я маю право бути собою / я хочу щось робити»)
Гуманістичний підхід (К. Роджерс) — внутрішня тенденція до зростання; конгруентність між Я-реальним і Я-ідеальним як умова здорового функціонування
Альтруїстичний підхід — окрема теоретична школа, що обґрунтовує категорію №6 чинників:
- Д. Батсон — емпатійно-альтруїстична гіпотеза (1991): у серії експериментів довів, що при високій емпатії людина допомагає навіть тоді, коли може легко вийти зі ситуації без втрат — це психологічно доводить, що справжній альтруїзм існує (а не маскований егоїзм);
- Г. Олпорт — теорія продуктивної особистості: зрілість визначається «розширенням меж Я» — здатністю включати в коло своїх інтересів інших людей; альтруїзм — ознака психологічної зрілості, а не дефіциту;
- Е. Фромм — продуктивна життєва орієнтація: альтруїзм = поєднання любові, турботи і відповідальності; розмежував зрілу допомогу іншим і деструктивну самопожертву як форму самозречення.

Заняття програми (Модуль 2)

Заняття 4. Мотивація волонтерської діяльності
Заняття 5. Цінності та смисл волонтерської діяльності
Заняття 6. Зріла альтруїстична спрямованість

Регуляторний рівень

«Як я справляюсь»

Копінг-стратегії, емоційна регуляція, реакція на кризу. Шар «як справлятися» зі стресом і викликами.

Категорії чинників

Копінг-стратегії WCQ Лазарус-Фолкман
Тривожність Спілбергер-Ханін

Теорії в обґрунтуванні

Транзакціональна теорія копінгу (Р. Лазарус, С. Фолкман) — стрес виникає не з події, а з її когнітивної оцінки vs ресурсів («чи здатний я з цим впоратися»); копінг як динамічний процес адаптивної відповіді
Когнітивно-поведінкова терапія (А. Бек — теорія дисфункціональних переконань і автоматичних думок; А. Елліс — раціонально-емотивна терапія, ABC-модель: подія → ірраціональне переконання → емоційна реакція; корекція переконань змінює реакцію)
Ресурсний підхід (С. Хобфолл) — теорія збереження ресурсів: люди мають базовий мотив зберігати і нарощувати свої ресурси (час, енергію, статус, стосунки); стрес виникає при загрозі їх втрати або фактичній втраті
Двофакторна модель тривожності (Ч. Д. Спілбергер) — розрізнення стану (state, миттєва ситуативна тривога) і риси (trait, стійка особистісна схильність до тривоги); кожна вимагає різних інтервенцій

Заняття програми (Модуль 3)

Заняття 7. Стрес та індивідуальні реакції волонтера
Заняття 8. Копінг-стратегії подолання труднощів
Заняття 9. Емоційна регуляція і когнітивна переоцінка

Поведінковий рівень (інтегративний)

«Що я роблю»

Інтеграція всіх попередніх рівнів у реальну поведінку волонтера. Закріплення на поведінковому рівні через перенос у щоденну практику.

Категорії чинників

Стаж волонтерської діяльності структурний показник
+ інтеграція всіх категорій з рівнів 1–3

Теорії в обґрунтуванні

Діяльнісно-системний підхід (Г. С. Костюк — український засновник; О. М. Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн) — особистість формується і виявляє себе в діяльності; не можна змінити особистість поза реальною дією, не можна відокремити її від середовища, в якому вона діє
Концепція адаптаційних траєкторій (Дж. Бонанно, 2004) — після травматичної події люди йдуть 4 типовими шляхами: резильєнтний (~60%, мінімальні симптоми), відновлення, хронічний дистрес, відстрочена реакція; резильєнтність — це найпоширеніший, а не виключний результат
Екзистенційно-діяльнісна інтеграція — синтез екзистенційного підходу і теорії діяльності: смисл втілюється тільки через реальні дії з усвідомленням вибору, меж і відповідальності за наслідки

Заняття програми (Модуль 4)

Заняття 10. Усвідомлений вибір форм допомоги
Заняття 11. Психологічні межі і баланс включеності
Заняття 12. Інтеграція досвіду і підсумкова рефлексія

Логіка моделі: кожен рівень спирається на попередній. Не можна формувати копінг-стратегії (рівень 3) на учасникові з критично низькою особистісною зрілістю (рівень 1) — буде «фасад» без опори. Тому програма йде послідовно: спершу зміцнює фундамент, потім будує мотиваційний шар, потім додає регуляторні навички, і лише наприкінці інтегрує все у поведінкову практику.

Методичний інструментарій verbatim з дисертації

«У емпіричному дослідженні були використані наступні психодіагностичні методики: 1) методика діагностики резильєнтності в адаптації Е. Грішина; 2) скорочена версія Шкали резильєнтності (CD-RISC-10) Dr's Campbell-Sills та Stein в адаптації З. О. Кіреєвої, О. С. Односталко, Б. В. Бірона; 3) авторська методика альтруїстичної спрямованості волонтера; 4) Шкала екзистенції (Existenzskala) А. Ленґле та К. Орглер в адаптації С. В. Кривцової; 5) Тест екзистенційної сповненості (екзистенційних мотивацій) А. Ленґле в адаптації В. Б. Шумського, О. М. Уколової, Є. М. Осіна, Я. Д. Лупандіної; 6) Опитувальник особистісної зрілості за методикою О. С. Штепи; 7) Особистісний опитувальник Айзенка EPI; 8) Шкала Спілбергера в адаптації Ю. Л. Ханіна; 9) Опитувальник способів копінгу Лазаруса та Фолкман в адаптації Л. Й. Васермана.»

Перегляд таблиці

Фільтр для повної таблиці нижче — переключити між усіма складовими, тільки тими, що стали значущими предикторами, і тими, що не пройшли регресію.

Категорія чинників	Теорія	Методика виміру	Складова	Предиктор?	Компонент резильєнтності, на який впливає
1. Особистісна зрілість	Гуманістична традиція (А. Маслоу, К. Роджерс, Г. Олпорт, Е. Фромм); концепція особистісної зрілості О. С. Штепи	Опитувальник особистісної зрілості за методикою О. С. Штепи (10 шкал)	Самоприйняття позитивне ставлення до себе з усіма недоліками	✓ так	Стресостійкість (β=1,08); Опт. регуляція (β=0,27); Загальна резильєнтність (β=0,52)
			Креативність здатність до творчого, нестандартного мислення	✓ так	Самоконтроль (β=0,38); Стресостійкість (β=0,51); Відкритість (β=0,40)
			Автономність самостійність у виборі, опора на власні рішення	✓ так	Самоконтроль (β=0,488); Стресостійкість (β=0,49)
			Відповідальність здатність відповідати за свої дії та вибори	✓ так	Стресостійкість (β=0,49); Соц. контактність (β=0,17); Загальна (β=0,09)
			Синергічність вміння бачити цілісність у видимих суперечностях	✓ так	Стресостійкість (β=0,72); Загальна (β=0,15)
			Контактність відкритість і легкість у міжособистісному спілкуванні	✓ так	Стресостійкість (β=0,60); Відкритість (β=0,12)
			Життєва філософія цілісна осмислена система поглядів на життя	✓ так	Стресостійкість (β=0,71)
			Толерантність прийняття людей з іншими цінностями та поглядами	✓ так	Стресостійкість (β=0,51)
			Децентрація вміння виходити з власної перспективи, бачити чужу	✓ так	Стресостійкість (β=0,53)
			Глибинність переживань здатність до інтенсивного, насиченого емоційного досвіду	✓ так	Стресостійкість (β=0,52)
2. Емоційна стабільність	Біологічна теорія темпераменту Г. Айзенка	Особистісний опитувальник Айзенка EPI — використана тільки шкала N (в дис.: «шкала емоційної стабільності-нестабільності»)	Нейротизм (шкала N) емоційна нестабільність, тривожність, мінливість настрою	✓ так (мінус)	Орієнтація на виклики (β=−0,14); Самоконтроль (β=−0,31); Соц. контактність (β=−0,10); Опт. регуляція (β=−0,23)
3. Тривожність	Двофакторна модель Ч. Д. Спілберга (state–trait)	Шкала Ч. Д. Спілберга в адаптації Ю. Л. Ханіна	Особистісна тривожність (trait) стійка схильність сприймати ситуації як загрозливі	✓ так (мінус)	Соц. контактність (β=−0,09); Опт. регуляція (β=−0,19)
3. Тривожність	Двофакторна модель Ч. Д. Спілберга (state–trait)	Шкала Ч. Д. Спілберга в адаптації Ю. Л. Ханіна	Ситуативна (реактивна) тривожність (state) поточний рівень тривоги в конкретний момент	✗ ні	—
4. Екзистенційність	Екзистенційний аналіз А. Ленґле (Віденська школа, продовження логотерапії В. Франкла)	Шкала екзистенції (Existenzskala) А. Ленґле та К. Орглер в адаптації С. В. Кривцової	Самодистанціювання (SD) здатність відсторонитися від власних емоцій і станів	✓ так	Орієнтація на виклики (β=0,49)
			Самотрансценденція (ST) відкритість цінностям, що поза межами самого себе	✓ так	Орієнтація на виклики (β=0,35); Загальна (β=0,25)
			Свобода (F) здатність обирати з усвідомленням наявних можливостей	✓ так	Самоконтроль (β=0,30); Опт. регуляція (β=0,26); Загальна (β=0,32)
			Відповідальність (V) готовність втілити вибір і нести наслідки	✗ ні	— (окремо в регресії не виокремлено)
5. Фундаментальні мотивації (ФМ)	Теорія 4 фундаментальних екзистенційних мотивацій А. Ленґле	Тест екзистенційної сповненості (екзистенційних мотивацій) А. Ленґле в адаптації В. Б. Шумського, О. М. Уколової, Є. М. Осіна, Я. Д. Лупандіної	ФМ-1: опора, захищеність, простір базове відчуття: «я можу тут бути»	✓ так	Конструктивні копінги (β=0,27); Опт. регуляція (β=0,11)
			ФМ-2: співвіднесеність, час, близькість переживання цінності життя: «мені подобається жити»	✓ так	Стресостійкість (β=0,11); Соц. контактність (β=0,15); Опт. регуляція (β=0,13); Загальна (β=0,11)
			ФМ-3: зацікавлена увага, справедливе ставлення, визнання цінності самототожність: «я маю право бути собою»	✓ так	Опт. регуляція (β=0,12); Відкритість (β=0,09); Загальна (β=0,11)
			ФМ-4: можливість для діяльності, включеність, цінність майбутнього мотивація сенсу: «я хочу щось робити»	✗ ні	—
6. Альтруїстична спрямованість	Концепції альтруїзму Д. Батсона, Г. Олпорта, Е. Фромма + авторська концепція С. А. Барінова	Авторська методика діагностики альтруїстичної спрямованості волонтера (Барінов, Шандрук, 2025), 23 пункти, α=0,673, тест-ретест r=0,78	Альтруїстична спрямованість (загальний показник) безкорислива мотивація допомагати іншим без винагороди	✓ так	Соц. контактність (β=0,12); Відкритість (β=0,15)
7. Копінг-стратегії	Транзакціональна теорія стресу і копінгу Р. Лазаруса та С. Фолкман	Опитувальник способів копінгу Лазаруса–Фолкман в адаптації групи Л. Й. Васермана (8 шкал)	Пошук соціальної підтримки ⭐ звернення до інших по емоційну і практичну допомогу	✓ так (найуніверсальніший)	8 з 9 моделей: Орієнтація на виклики (β=0,29); Самодетермінація (β=0,24); Стресостійкість (β=0,36); Конструктивні копінги (β=0,47); Соц. контактність (β=0,13); Опт. регуляція (β=0,31); Відкритість (β=0,43); Загальна (β=0,31)
			Прийняття відповідальності визнання власного внеску в проблемну ситуацію	✓ так	Самодетермінація (β=0,11); Загальна (β=0,09)
			Дистанціювання емоційне відсторонення без когнітивного опрацювання	✓ так (мінус)	Самодетермінація (β=−0,08)
			Конфронтативний копінг агресивне відреагування емоцій без розв'язання проблеми	✓ так (мінус)	Соц. контактність (β=−0,11)
			Планування вирішення проблеми системний аналіз і покрокове розв'язання проблеми	⚠ позиціонується	В інтегральному висновку розділу 2.4 названий одним з найвпливовіших предикторів; окремого β у Т2.22–2.30 не показано (сильна кореляція в Т2.18: r=0,48–0,56)
			Самоконтроль (поведінк.) стримування емоційних реакцій під час стресу	✗ ні	— (в кореляції слабкі r=0,24–0,39)
			Втеча-уникання фізичне чи когнітивне ухиляння від проблеми	✗ ні	— (не значущий і в кореляції)
			Позитивна переоцінка переосмислення ситуації як можливості для зростання	✗ ні	— (в кореляції помірні r=0,25–0,37)
8. Стаж волонтерської діяльності	Дослідження Дж. Бонанно (динаміка психологічної адаптації після травм) — прямо цитується в дис.	Анкета дослідження: «початківці» (до 1 р., n=44), «досвідчені» (до 4 р., n=55), «ветерани» (4+ р., n=28)	Початківці / Досвідчені / Ветерани стаж волонтерства: до 1 / 1–4 / 4+ років	— структурний	Не входить у регресію; групуюча змінна для непараметричного порівняння (Краскал-Уолліс, U Манна-Уітні)

Зведена статистика

10/10

Складових Особистісної зрілості стали предикторами

100% — категорія з найвищим рівнем «предикторності»

8/9

Регресійних моделей включають Пошук соціальної підтримки

Найуніверсальніший копінг-предиктор

Значущих предикторів у моделі стресостійкості

Найбагатша мішень програми (R²=89,2%)

23 / 30

Складових стали значущими предикторами

≈77% у категоріях 1–7 (стаж 8-ма — структурна змінна, не входить у регресію)

Методологічні застереження

Що звірено зі 100% впевненістю

Усі β-коефіцієнти — з регресійних таблиць 2.22–2.30 дисертації
Перелік 9 методик — з розділу «Методи дослідження»
Список 10 шкал Штепи, 8 копінгів WCQ, 4 ФМ, 2 шкали тривожності — verbatim з тексту розділу 2.3
Атрибуція стажу до концепції Бонанно — підтверджено: цитується 10 разів у дисертації

Що залишається ймовірним

Атрибуція змінної «Відповідальність» (без підпису шкали) у Т2.25/2.27/2.30 саме до Штепи, а не до Existenzskala (V) — виходячи з контексту суміжних змінних у таблиці
Статус «Планування вирішення проблеми» як предиктора — в інтегральному висновку 2.4 назване, але окремого β у переглянутих 9 регресіях не показано

Кому корисні результати

Дослідження з прикладною орієнтацією — результати спроєктовано для трьох типів читачів і одного «безкорисливого» (інших дослідників).

Психологам

Готова валідована методика діагностики альтруїстичної спрямованості (23 пункти, α=0,673, тест-ретест r=0,78) для роботи з волонтерами. Структурована програма формування з 12 занять з покроковим методичним забезпеченням.

Інтервенцію починати не з «загальної резильєнтності», а з копінгу пошуку соціальної підтримки — найуніверсальнішого предиктора.

Координаторам волонтерських організацій

Емпіричне обґрунтування того, що структурні умови соціальної підтримки (команди 3–5 осіб, регулярні групові зустрічі, наставництво) — головна інвестиція у стійкість команди, а не курси саморегуляції.

Профіль ризику: новачок з високим нейротизмом і низькою соц. підтримкою — статистично значуща ймовірність раннього виходу з діяльності.

Волонтерам

Самоперевірка чотирьох мішеней роботи над собою (з-поміж сотень можливих): самоприйняття, свобода вибору, мережа підтримки, переживання вищого сенсу. Разом — 87,5% стійкості волонтера.

Найкраща інвестиція у власну стійкість — не курси, а побудова мережі людей, до яких можете звернутися. Це не «м'яка навичка», це головний предиктор.

Дослідникам

Концептуальна 4-рівнева модель формування резильєнтності (особистісний → мотиваційно-смисловий → регуляторний → поведінковий) для перенесення на інші помічні професії — медики-добровольці, рятувальники, волонтери-консультанти.

Методологія регресійного аналізу 31 чинника з 8 теоретичних шкіл — модель reproducibility для подібних інтегративних досліджень.

Куди далі

Ця сторінка — карта дослідження. Окремі частини розгорнуті на інших розділах сайту:

271

Повний текст дисертації

Усі 3 розділи, 36 таблиць, 83 рисунки, 198 джерел. ≈4 год читання.

Читати →

FAQ по дисертації

Питання-відповіді по 6 секціях: від концептуальних меж до практичного застосування.

Перейти →

122

Глосарій

Терміни, концепти, статистичні методи. Перехресні посилання, тематичні підбірки.

Відкрити →

Опубліковані статті

Фахові публікації за темою дисертації — від концепції до апробації.

Дивитись →

Як посилатися

Барінов С. А. Психологічні особливості формування резильєнтності у волонтерів : дис. … д-ра філософії : 053 Психологія / Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України. Київ, 2026. Розділ 2, підрозділ 2.4. Регресійні моделі предикторів резильєнтності, табл. 2.22–2.30.