Барінов С. А.
Ядро дисертаційного дослідження · 2023–2025 · Київ

Як формується резильєнтність волонтерів

Резильєнтність не є монолітом: методика Е. Грішина розкладає її на вісім компонентів, і кожен має власний набір чинників. У дослідженні на вибірці 127 волонтерів побудовано дев'ять регресійних моделей — по одній на кожен компонент і одну на інтегральний показник. Разом вони утримали 23 предиктори, і лише один увійшов майже всюди: копінг пошуку соціальної підтримки — у вісім моделей із дев'яти. Ця сторінка збирає результат в одному місці: що саме вимірювали, які моделі вийшли і що з цього випливає для практики.

Про дослідження

Об'єкт
резильєнтність волонтерів як психологічний феномен, що формується і проявляється у волонтерській діяльності
Предмет
психологічні чинники, структура та умови формування резильєнтності волонтерів
Вибірка
127 волонтерів (49 жінок, 78 чоловіків) віком 18–60 років · 3 групи за стажем: початківці — до 1 року (n=44), досвідчені — почали з початком повномасштабного вторгнення, до 4 років (n=55), ветерани — понад 4 роки, ще до вторгнення (n=28)
Коли і де
2023–2025 рр., умови повномасштабної війни в Україні. Робота виконана в межах теми лабораторії психології особистості імені П. Р. Чамати «Психологічні технології сприяння позитивному психічному здоров'ю особистості» (№ 0122U000305)
Методики
9 опитувальників: CD-RISC-10, методика Грішина, EPI, Спілбергер-Ханін, Existenzskala, ТЕМ Ленґле, опитувальник Штепи, WCQ Лазарус-Фолкман + авторська методика альтруїстичної спрямованості (Барінов, Шандрук 2025)
Аналіз
описова статистика, кореляційний аналіз (лінійна кореляція rxy К. Пірсона), Краскал-Уолліс H, U Манна-Уітні, дисперсійний, факторний, кластерний і множинний регресійний аналіз (9 моделей, R²=79,2–93,5%). Обробка — Statistica 6.0
Внесок
4-рівнева концептуальна модель формування резильєнтності + валідована методика діагностики альтруїстичної спрямованості + програма формування з чотирьох модулів, перевірена на 43 учасниках у порівнянні з контрольною групою
Мета
теоретично обґрунтувати та емпірично дослідити психологічні чинники і умови формування резильєнтності волонтерів, а також розробити й експериментально перевірити ефективність психологічної програми її формування
127
волонтерів
у дослідженні
9
регресійних
моделей
23 / 30
значущих
предикторів
4
рівні
концептуальної моделі
4
модулі
програми
198
джерел
у бібліографії

Три рівні доказовості: корелят, чинник, предиктор

У літературі описано десятки можливих чинників резильєнтності — від темпераменту до екзистенційного смислу. Кореляція сама по собі мало що доводить: вона симетрична і не розрізняє причину, наслідок та спільну третю змінну. Тому в дисертації змінні проходять три послідовні рівні перевірки, і термін «предиктор» зарезервовано лише за тими, що витримали всі три.

Корелят

Будь-яка змінна, що статистично пов'язана з резильєнтністю. Виявляється кореляційним аналізом. Симетрична зв'язка — не каже, хто на кого впливає.

Найширше поняття. Опис: «рухається разом з резильєнтністю».

Чинник

Корелят, що додатково має 3 умови:

  1. статистично значуща кореляція (r або ρ);
  2. теоретичну обґрунтованість впливу — є наукова рамка, яка пояснює чому ця змінна впливає на резильєнтність (Маслоу і Штепа — особистісна зрілість; Айзенк — темперамент; Спілбергер — тривожність; Ленґле — екзистенція і ФМ; Лазарус-Фолкман — копінг; А. Бек, А. Елліс — когнітивно-поведінкова теорія; Хобфолл — ресурси);
  3. підтверджується порівнянням груп — стійко працює на різних підвибірках (Краскал-Уолліс H, U Манна-Уітні).

Середній рівень. Опис: «теоретично і емпірично впливає на резильєнтність».

Предиктор

Чинник, що в регресійній моделі зберігає унікальний внесок у пояснення резильєнтності — після контролю всіх інших кандидатів. Має значущий β-коефіцієнт (p < 0,05).

Найвужче, найстрогіше. Опис: «реально тягне резильєнтність, а не живе поруч».

У дисертації цей шлях виглядає так: десятки корелятів (табл. 2.10–2.18) → вісім теоретично обґрунтованих чинників (розділ 2.3) → 23 предиктори, що зберегли значущий внесок у регресіях (табл. 2.22–2.30). У зведеній таблиці нижче показано всі 30 розглянутих чинників — і ті, що дійшли до кінця, і ті, що відпали.

Чотири головні результати

Найкоротший підсумок дев'яти регресійних моделей. Далі на сторінці — з чого складається резильєнтність, як влаштована чотирирівнева модель її формування, якими методиками все вимірювали і повна таблиця чинників.

1

Соціальна підтримка — універсальний двигун

Копінг пошуку соціальної підтримки — значущий предиктор у 8 з 9 регресійних моделей (β=0,13–0,47). Єдина модель без нього — самоконтроль і здатність долати труднощі. Жоден інший чинник не входить у таку кількість моделей.

Саме це в дисертації сформульовано як провідне значення копінгу пошуку соціальної підтримки серед предикторів резильєнтності волонтера — тобто здатність звертатися по допомогу працює не на один її бік, а майже на всі одразу.

2

Нейротизм — основний негативний предиктор

Нейротизм (емоційна нестабільність за Айзенком) знижує резильєнтність у 4 з 9 компонентів: орієнтацію на виклики (β=−0,14), самоконтроль (β=−0,31, найсильніший негативний у моделі), соц. контактність (β=−0,10), оптимальну регуляцію (β=−0,23).

Це єдиний чинник, що входить у кілька моделей із мінусом. Разом із особистісною тривожністю (соціальна контактність, оптимальна регуляція) він окреслює той бік резильєнтності, який формується не набуттям навичок, а зниженням емоційної нестабільності.

3

Смисл — найкомпактніше ядро

Компонент «Самодетермінація та осмисленість життя» описується найощадливіше: три предиктори пояснюють 90,4% дисперсії (пошук соц. підтримки β=0,24, прийняття відповідальності β=0,11, дистанціювання β=−0,08). Для порівняння, модель стресостійкості потребує дванадцяти.

Усі три предиктори — копінг-стратегії. Смислова сфера тут виявляється похідною не від рис особистості, а від способу поводитися зі складною ситуацією: шукати підтримки, брати відповідальність і не відсторонюватися.

4

Ядро загальної резильєнтності

Модель інтегрального показника (CD-RISC-10) пояснює 87,5% дисперсії й містить вісім предикторів. Найсильніші п'ять: самоприйняття (β=0,52), свобода (0,32), пошук соц. підтримки (0,31), самотрансценденція (0,25), синергічність (0,15).

Решта три — відповідальність (0,10) та дві фундаментальні екзистенційні мотивації (по 0,11). Показово, що набір відрізняється від предикторів окремих компонентів: інтегральна резильєнтність тримається переважно на особистісній зрілості та екзистенційних опорах.

Структура резильєнтності: вісім компонентів і інтегральний показник залежні змінні (Y)

Методика Е. Грішина вимірює вісім компонентів резильєнтності, до яких додано інтегральний показник за CD-RISC-10. Кожен із дев'яти має власну регресійну модель (табл. 2.22–2.30) зі своїм набором предикторів і власним R². Автор методики не подав меж норми, тому в дисертації їх визначено за описовою статистикою цієї ж вибірки — тобто це орієнтири для волонтерів, а не загальні нормативи.

  1. 1
    Орієнтація на виклики і досягнення цілей прагнення сприймати труднощі як виклики T2.22 · R² = 82,5%
  2. 2
    Самоконтроль і здатність долати труднощі саморегуляція під тиском, наполегливість T2.23 · R² = 83,6%
  3. 3
    Самодетермінація і осмисленість життя внутрішнє авторство життя, наявність смислу T2.24 · R² = 90,4%
  4. 4
    Стресостійкість збереження рівноваги під впливом стресу T2.25 · R² = 89,2%
  5. 5
    Конструктивні копінги володіння адаптивними стратегіями подолання T2.26 · R² = 79,2%
  6. 6
    Соціальна контактність включеність у спільноту, підтримка зв'язків T2.27 · R² = 93,5% — найвищий
  7. 7
    Оптимальна регуляція гнучке емоційно-поведінкове реагування T2.28 · R² = 88,9%
  8. 8
    Відкритість життєвому досвіду готовність приймати і навчатися з нового T2.29 · R² = 89,5%
  9. ∑
    Загальна резильєнтність (інтегральний показник) сумарна оцінка з CD-RISC-10 для крос-валідації T2.30 · R² = 87,5%
Розгорнути детальні картки кожного компонента (предиктори з β)
1

Орієнтація на виклики і досягнення цілей

Регресія в Т2.22 · R² = 82,5%

Прагнення сприймати труднощі як виклики, ставити цілі і йти до них. Прояв активної суб'єктної позиції в кризових умовах.

Норма за вибіркою: 16–32 балів
Найвпливовіші предиктори:
  • Пошук соціальної підтримки (β=0,29)
  • Самодистанціювання (β=0,49)
  • Самотрансценденція (β=0,35)
  • Нейротизм (β=−0,14, мінус)
2

Самоконтроль і здатність долати труднощі

Регресія в Т2.23 · R² = 83,6%

Здатність саморегуляції під тиском, утримання курсу всупереч емоційному дискомфорту, наполеглива поведінка під час труднощів.

Норма за вибіркою: 17–33 балів
Найвпливовіші предиктори:
  • Нейротизм (β=−0,31, найсильніший — мінус)
  • Автономність (β=0,488)
  • Креативність (β=0,38)
  • Свобода (β=0,30)
3

Самодетермінація та осмисленість життя

Регресія в Т2.24 · R² = 90,4%

Відчуття внутрішнього авторства власного життя, наявність смислу, узгодженість дій з цінностями. Найкомпактніша і найсильніше пояснена регресією компонента (90% дисперсії всього 3 предикторами).

Норма за вибіркою: 18–32 балів
Найвпливовіші предиктори:
  • Пошук соціальної підтримки (β=0,24)
  • Прийняття відповідальності (β=0,11)
  • Дистанціювання (β=−0,08, мінус)
4

Стресостійкість

Регресія в Т2.25 · R² = 89,2%

Здатність зберігати функціональність і психічну рівновагу під впливом стресу. Найскладніша регресійна модель (12 значущих предикторів) — фактично «зібрана» з усіх рис особистісної зрілості за Штепою.

Норма за вибіркою: 14–28 балів
Найвпливовіші предиктори:
  • Самоприйняття (β=1,08, рекордний)
  • Синергічність (β=0,72)
  • Життєва філософія (β=0,71)
  • Контактність (β=0,60)
  • Децентрація (β=0,53)
  • + ще 7 предикторів
5

Конструктивні копінги

Регресія в Т2.26 · R² = 79,2%

Володіння адаптивними стратегіями подолання стресу — здатність вибудовувати ефективну поведінкову відповідь на труднощі.

Норма за вибіркою: 6–17 балів
Найвпливовіші предиктори:
  • Пошук соціальної підтримки (β=0,47)
  • ФМ-1 «Опора, захищеність, простір» (β=0,27)
6

Соціальна контактність

Регресія в Т2.27 · R² = 93,5%

Здатність встановлювати і підтримувати соціальні зв'язки, бути включеним у спільноту. Найвища R² серед усіх компонентів (93,5% дисперсії).

Норма за вибіркою: 6–12 балів
Найвпливовіші предиктори:
  • Відповідальність (β=0,17)
  • ФМ-2 «Співвіднесеність, час, близькість» (β=0,15)
  • Пошук соціальної підтримки (β=0,13)
  • Альтруїстична спрямованість (β=0,12)
  • Конфронтація (β=−0,11, мінус)
  • Нейротизм (β=−0,10, мінус)
  • Особистісна тривожність (β=−0,09, мінус)
7

Оптимальна регуляція

Регресія в Т2.28 · R² = 88,9%

Здатність ефективно регулювати власну емоційну і поведінкову динаміку відповідно до ситуації — основа гнучкого функціонування в умовах хаосу.

Норма за вибіркою: 12–26 балів
Найвпливовіші предиктори:
  • Пошук соціальної підтримки (β=0,31)
  • Самоприйняття (β=0,27)
  • Свобода (β=0,26)
  • Нейротизм (β=−0,23, мінус)
  • Особистісна тривожність (β=−0,19, мінус)
  • + ФМ-1, ФМ-2, ФМ-3
8

Відкритість життєвому досвіду

Регресія в Т2.29 · R² = 89,5%

Готовність приймати новий досвід, навчатися з нього, інтегрувати в наратив навіть болючі події. Антитеза до закостенілих захистів.

Норма за вибіркою: 6–17 балів
Найвпливовіші предиктори:
  • Пошук соціальної підтримки (β=0,43)
  • Креативність (β=0,40)
  • Альтруїстична спрямованість (β=0,15)
  • Контактність (β=0,12)
  • ФМ-3 (β=0,09)
∑

Загальна резильєнтність (інтегральний показник)

Регресія в Т2.30 · R² = 87,5% · CD-RISC-10

Сумарний показник з методики CD-RISC-10 Campbell-Sills та Stein — однофакторна шкала, інтегральна оцінка резильєнтності як диспозиції особистості. Не сума попередніх 8 компонентів, а паралельний інструмент для крос-валідації.

Найвпливовіші предиктори (ядро резильєнтності волонтера):
  • Самоприйняття (β=0,52)
  • Свобода (β=0,32)
  • Пошук соціальної підтримки (β=0,31)
  • Самотрансценденція (β=0,25)
  • Синергічність (β=0,15)
  • + ФМ-2, ФМ-3, Відповідальність, Прийняття відповідальності

Як це використовувати: якщо хочеш зрозуміти, які саме «важелі» діють для конкретного компонента резильєнтності — клікни на регресійній моделі (Т2.22–Т2.30) і прокрути таблицю нижче. Якщо хочеш цілитися в загальну резильєнтність — головні мішені програми це самоприйняття, свобода вибору, пошук соц. підтримки і самотрансценденція: чотири складові з різних чинників, що разом пояснюють 87,5% дисперсії.

Як формується резильєнтність: чотири рівні 8 категорій незалежних змінних (X)

Восьми категоріям чинників у дисертації відповідають чотири рівні формування резильєнтності — саме за ними побудовано й чотири модулі програми, по одному на рівень. Порядок тут змістовий: від «хто я є» через «навіщо я це роблю» і «як я даю раду» до «що я роблю».

1

Особистісний (базовий) рівень

«Хто я є»

Базові диспозиції, риси, внутрішня опора. Без сформованого фундаменту наступні рівні не утримуються.

Категорії чинників

Теорії в обґрунтуванні

  • Гуманістична психологія (А. Маслоу, К. Роджерс) — людина має вроджену тенденцію до самоактуалізації; зрілість і резильєнтність ґрунтуються на прийнятті себе, автентичності, відкритості досвіду
  • Біологічна теорія темпераменту (Г. Айзенк) — нейротизм як вроджена реактивність нервової системи; визначає базову емоційну стабільність / нестабільність як основу стресового реагування
  • 10-факторна модель особистісної зрілості О. С. Штепи — український емпіричний інструмент виміру, що інтегрує гуманістичну традицію в кількісну психодіагностику

Заняття програми (Модуль 1)

  1. Заняття 1. Знайомство, введення, стартова діагностика
  2. Заняття 2. Особистісна зрілість і внутрішня опора волонтера
  3. Заняття 3. Емоційна стабільність і самоприйняття
2

Мотиваційно-смисловий рівень

«Навіщо я роблю»

Цінності, смисли, мотиви. Шар «що рухає» волонтерською діяльністю.

Категорії чинників

Теорії в обґрунтуванні

  • Теорія самодетермінації (Е. Десі, Р. Райан) — три базові психологічні потреби (автономія + компетентність + пов'язаність) як умови внутрішньої мотивації і психологічного благополуччя
  • Екзистенційний аналіз (В. Франкл → А. Ленґле) — пошук смислу як головна мотиваційна сила людини; 4 фундаментальні мотивації як умови екзистенційної сповненості («я можу бути / мені подобається жити / я маю право бути собою / я хочу щось робити»)
  • Гуманістичний підхід (К. Роджерс) — внутрішня тенденція до зростання; конгруентність між Я-реальним і Я-ідеальним як умова здорового функціонування
  • Альтруїстичний підхід — окрема теоретична школа, що обґрунтовує категорію №6 чинників:
    • Д. Батсон — емпатійно-альтруїстична гіпотеза (1991): у серії експериментів довів, що при високій емпатії людина допомагає навіть тоді, коли може легко вийти зі ситуації без втрат — це психологічно доводить, що справжній альтруїзм існує (а не маскований егоїзм);
    • Г. Олпорт — теорія продуктивної особистості: зрілість визначається «розширенням меж Я» — здатністю включати в коло своїх інтересів інших людей; альтруїзм — ознака психологічної зрілості, а не дефіциту;
    • Е. Фромм — продуктивна життєва орієнтація: альтруїзм = поєднання любові, турботи і відповідальності; розмежував зрілу допомогу іншим і деструктивну самопожертву як форму самозречення.

Заняття програми (Модуль 2)

  1. Заняття 4. Мотивація волонтерської діяльності
  2. Заняття 5. Цінності та смисл волонтерської діяльності
  3. Заняття 6. Зріла альтруїстична спрямованість
3

Регуляторний рівень

«Як я справляюсь»

Копінг-стратегії, емоційна регуляція, реакція на кризу. Шар «як справлятися» зі стресом і викликами.

Категорії чинників

Теорії в обґрунтуванні

  • Транзакціональна теорія копінгу (Р. Лазарус, С. Фолкман) — стрес виникає не з події, а з її когнітивної оцінки vs ресурсів («чи здатний я з цим впоратися»); копінг як динамічний процес адаптивної відповіді
  • Когнітивно-поведінкова терапія (А. Бек — теорія дисфункціональних переконань і автоматичних думок; А. Елліс — раціонально-емотивна терапія, ABC-модель: подія → ірраціональне переконання → емоційна реакція; корекція переконань змінює реакцію)
  • Ресурсний підхід (С. Хобфолл) — теорія збереження ресурсів: люди мають базовий мотив зберігати і нарощувати свої ресурси (час, енергію, статус, стосунки); стрес виникає при загрозі їх втрати або фактичній втраті
  • Двофакторна модель тривожності (Ч. Д. Спілбергер) — розрізнення стану (state, миттєва ситуативна тривога) і риси (trait, стійка особистісна схильність до тривоги); кожна вимагає різних інтервенцій

Заняття програми (Модуль 3)

  1. Заняття 7. Стрес та індивідуальні реакції волонтера
  2. Заняття 8. Копінг-стратегії подолання труднощів
  3. Заняття 9. Емоційна регуляція і когнітивна переоцінка
4

Поведінковий рівень (інтегративний)

«Що я роблю»

Інтеграція всіх попередніх рівнів у реальну поведінку волонтера. Закріплення на поведінковому рівні через перенос у щоденну практику.

Категорії чинників

Теорії в обґрунтуванні

  • Діяльнісно-системний підхід (Г. С. Костюк — український засновник; О. М. Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн) — особистість формується і виявляє себе в діяльності; не можна змінити особистість поза реальною дією, не можна відокремити її від середовища, в якому вона діє
  • Концепція адаптаційних траєкторій (Дж. Бонанно, 2004) — після травматичної події люди йдуть 4 типовими шляхами: резильєнтний (~60%, мінімальні симптоми), відновлення, хронічний дистрес, відстрочена реакція; резильєнтність — це найпоширеніший, а не виключний результат
  • Екзистенційно-діяльнісна інтеграція — синтез екзистенційного підходу і теорії діяльності: смисл втілюється тільки через реальні дії з усвідомленням вибору, меж і відповідальності за наслідки

Заняття програми (Модуль 4)

  1. Заняття 10. Усвідомлений вибір форм допомоги
  2. Заняття 11. Психологічні межі і баланс включеності
  3. Заняття 12. Інтеграція досвіду і підсумкова рефлексія

Логіка моделі: кожен рівень спирається на попередній. Не можна формувати копінг-стратегії (рівень 3) на учасникові з критично низькою особистісною зрілістю (рівень 1) — буде «фасад» без опори. Тому програма йде послідовно: спершу зміцнює фундамент, потім будує мотиваційний шар, потім додає регуляторні навички, і лише наприкінці інтегрує все у поведінкову практику.

Методичний інструментарій цитата з дисертації

«У емпіричному дослідженні були використані наступні психодіагностичні методики: 1) методика діагностики резильєнтності в адаптації Е. Грішина; 2) скорочена версія Шкали резильєнтності (CD-RISC-10) Dr's Campbell-Sills та Stein в адаптації З. О. Кіреєвої, О. С. Односталко, Б. В. Бірона; 3) авторська методика альтруїстичної спрямованості волонтера; 4) Шкала екзистенції (Existenzskala) А. Ленґле та К. Орглер в адаптації С. В. Кривцової; 5) Тест екзистенційної сповненості (екзистенційних мотивацій) А. Ленґле в адаптації В. Б. Шумського, О. М. Уколової, Є. М. Осіна, Я. Д. Лупандіної; 6) Опитувальник особистісної зрілості за методикою О. С. Штепи; 7) Особистісний опитувальник Айзенка EPI; 8) Шкала Спілбергера в адаптації Ю. Л. Ханіна; 9) Опитувальник способів копінгу Лазаруса та Фолкман в адаптації Л. Й. Васермана.»

Повна таблиця чинників

Фільтр для повної таблиці нижче — переключити між усіма складовими, тільки тими, що стали значущими предикторами, і тими, що не пройшли регресію.

Категорія чинників Теорія Методика виміру Складова Предиктор? Компонент резильєнтності, на який впливає
1. Особистісна зрілість Гуманістична традиція (А. Маслоу, К. Роджерс, Г. Олпорт, Е. Фромм); концепція особистісної зрілості О. С. Штепи Опитувальник особистісної зрілості за методикою О. С. Штепи (10 шкал) Самоприйняття
позитивне ставлення до себе з усіма недоліками
 ✓ так Стресостійкість (β=1,08); Опт. регуляція (β=0,27); Загальна резильєнтність (β=0,52)
Креативність
здатність до творчого, нестандартного мислення
 ✓ так Самоконтроль (β=0,38); Стресостійкість (β=0,51); Відкритість (β=0,40)
Автономність
самостійність у виборі, опора на власні рішення
 ✓ так Самоконтроль (β=0,488); Стресостійкість (β=0,49)
Відповідальність
здатність відповідати за свої дії та вибори
 ✓ так Стресостійкість (β=0,49); Соц. контактність (β=0,17); Загальна (β=0,09)
Синергічність
вміння бачити цілісність у видимих суперечностях
 ✓ так Стресостійкість (β=0,72); Загальна (β=0,15)
Контактність
відкритість і легкість у міжособистісному спілкуванні
 ✓ так Стресостійкість (β=0,60); Відкритість (β=0,12)
Життєва філософія
цілісна осмислена система поглядів на життя
 ✓ так Стресостійкість (β=0,71)
Толерантність
прийняття людей з іншими цінностями та поглядами
 ✓ так Стресостійкість (β=0,51)
Децентрація
вміння виходити з власної перспективи, бачити чужу
 ✓ так Стресостійкість (β=0,53)
Глибинність переживань
здатність до інтенсивного, насиченого емоційного досвіду
 ✓ так Стресостійкість (β=0,52)
2. Емоційна стабільність Біологічна теорія темпераменту Г. Айзенка Особистісний опитувальник Айзенка EPI — використана тільки шкала N (в дис.: «шкала емоційної стабільності-нестабільності») Нейротизм (шкала N)
емоційна нестабільність, тривожність, мінливість настрою
 ✓ так (мінус) Орієнтація на виклики (β=−0,14); Самоконтроль (β=−0,31); Соц. контактність (β=−0,10); Опт. регуляція (β=−0,23)
3. Тривожність Двофакторна модель Ч. Д. Спілберга (state–trait) Шкала Ч. Д. Спілберга в адаптації Ю. Л. Ханіна Особистісна тривожність (trait)
стійка схильність сприймати ситуації як загрозливі
 ✓ так (мінус) Соц. контактність (β=−0,09); Опт. регуляція (β=−0,19)
Ситуативна (реактивна) тривожність (state)
поточний рівень тривоги в конкретний момент
 ✗ ні —
4. Екзистенційність Екзистенційний аналіз А. Ленґле (Віденська школа, продовження логотерапії В. Франкла) Шкала екзистенції (Existenzskala) А. Ленґле та К. Орглер в адаптації С. В. Кривцової Самодистанціювання (SD)
здатність відсторонитися від власних емоцій і станів
 ✓ так Орієнтація на виклики (β=0,49)
Самотрансценденція (ST)
відкритість цінностям, що поза межами самого себе
 ✓ так Орієнтація на виклики (β=0,35); Загальна (β=0,25)
Свобода (F)
здатність обирати з усвідомленням наявних можливостей
 ✓ так Самоконтроль (β=0,30); Опт. регуляція (β=0,26); Загальна (β=0,32)
Відповідальність (V)
готовність втілити вибір і нести наслідки
 ✗ ні — (окремо в регресії не виокремлено)
5. Фундаментальні мотивації (ФМ) Теорія 4 фундаментальних екзистенційних мотивацій А. Ленґле Тест екзистенційної сповненості (екзистенційних мотивацій) А. Ленґле в адаптації В. Б. Шумського, О. М. Уколової, Є. М. Осіна, Я. Д. Лупандіної ФМ-1: опора, захищеність, простір
базове відчуття: «я можу тут бути»
 ✓ так Конструктивні копінги (β=0,27); Опт. регуляція (β=0,11)
ФМ-2: співвіднесеність, час, близькість
переживання цінності життя: «мені подобається жити»
 ✓ так Стресостійкість (β=0,11); Соц. контактність (β=0,15); Опт. регуляція (β=0,13); Загальна (β=0,11)
ФМ-3: зацікавлена увага, справедливе ставлення, визнання цінності
самототожність: «я маю право бути собою»
 ✓ так Опт. регуляція (β=0,12); Відкритість (β=0,09); Загальна (β=0,11)
ФМ-4: можливість для діяльності, включеність, цінність майбутнього
мотивація сенсу: «я хочу щось робити»
 ✗ ні —
6. Альтруїстична спрямованість Концепції альтруїзму Д. Батсона, Г. Олпорта, Е. Фромма + авторська концепція С. А. Барінова Авторська методика діагностики альтруїстичної спрямованості волонтера (Барінов, Шандрук, 2025), 23 пункти, α=0,673, тест-ретест r=0,78 Альтруїстична спрямованість (загальний показник)
безкорислива мотивація допомагати іншим без винагороди
 ✓ так Соц. контактність (β=0,12); Відкритість (β=0,15)
7. Копінг-стратегії Транзакціональна теорія стресу і копінгу Р. Лазаруса та С. Фолкман Опитувальник способів копінгу Лазаруса–Фолкман в адаптації групи Л. Й. Васермана (8 шкал) Пошук соціальної підтримки
звернення до інших по емоційну і практичну допомогу
 ✓ так (найуніверсальніший) 8 з 9 моделей: Орієнтація на виклики (β=0,29); Самодетермінація (β=0,24); Стресостійкість (β=0,36); Конструктивні копінги (β=0,47); Соц. контактність (β=0,13); Опт. регуляція (β=0,31); Відкритість (β=0,43); Загальна (β=0,31)
Прийняття відповідальності
визнання власного внеску в проблемну ситуацію
 ✓ так Самодетермінація (β=0,11); Загальна (β=0,09)
Дистанціювання
емоційне відсторонення без когнітивного опрацювання
 ✓ так (мінус) Самодетермінація (β=−0,08)
Конфронтативний копінг
агресивне відреагування емоцій без розв'язання проблеми
 ✓ так (мінус) Соц. контактність (β=−0,11)
Планування вирішення проблеми
системний аналіз і покрокове розв'язання проблеми
 ⚠ позиціонується В інтегральному висновку розділу 2.4 названий одним з найвпливовіших предикторів; окремого β у Т2.22–2.30 не показано (сильна кореляція в Т2.18: r=0,48–0,56)
Самоконтроль (поведінк.)
стримування емоційних реакцій під час стресу
 ✗ ні — (в кореляції слабкі r=0,24–0,39)
Втеча-уникання
фізичне чи когнітивне ухиляння від проблеми
 ✗ ні — (не значущий і в кореляції)
Позитивна переоцінка
переосмислення ситуації як можливості для зростання
 ✗ ні — (в кореляції помірні r=0,25–0,37)
8. Стаж волонтерської діяльності Дослідження Дж. Бонанно (динаміка психологічної адаптації після травм) — прямо цитується в дис. Анкета дослідження: «початківці» (до 1 р., n=44), «досвідчені» (до 4 р., n=55), «ветерани» (4+ р., n=28) Початківці / Досвідчені / Ветерани
стаж волонтерства: до 1 / 1–4 / 4+ років
 — структурний Не входить у регресію; групуюча змінна для непараметричного порівняння (Краскал-Уолліс, U Манна-Уітні)

Зведена статистика

10/10
Складових Особистісної зрілості стали предикторами
100% — категорія з найвищим рівнем «предикторності»
8/9
Регресійних моделей включають Пошук соціальної підтримки
Найуніверсальніший копінг-предиктор
12
Значущих предикторів у моделі стресостійкості
Найбагатша мішень програми (R²=89,2%)
23 / 30
Складових стали значущими предикторами
≈77%; стаж діяльності — восьма категорія — у регресії не входив, він структурує вибірку

Межі висновків

Що показують ці моделі

  • Регресія показує статистичний внесок чинника, а не доведений причинний зв'язок: дані зрізові, зібрані одномоментно
  • Високі R² (79–94%) отримано на тій самій вибірці, на якій моделі й будувалися — без перевірки на незалежній вибірці вони радше описують її, ніж прогнозують нові випадки
  • Вибірка невелика (127 осіб) і незбалансована за статтю (49 жінок, 78 чоловіків), тому статеві відмінності варто читати обережно

Чого дослідження не перевіряло

  • Вибірка не була випадковою: до неї увійшли волонтери, які погодилися на участь, — найвиснаженіші могли не дійти до опитування
  • Ефект програми виміряно одразу після її завершення; стійкість змін у часі не відстежувалася
  • Зв'язок резильєнтності з припиненням волонтерської діяльності не досліджувався — про це дисертація висновків не робить

Кому корисні результати

Що з цього можна взяти в роботу — і чого з цих даних робити не варто.

Психологам

Валідована методика діагностики альтруїстичної спрямованості волонтера (α Кронбаха 0,673; тест-ретест r=0,78, p<0,0001 на вибірці 67 осіб через два місяці) і програма формування резильєнтності з чотирма модулями, що відповідають рівням моделі.

Показник α=0,673 автор характеризує як прийнятний початковий рівень — методика придатна для групової діагностики, але для індивідуальних висновків її варто доповнювати іншими даними.

Координаторам волонтерських організацій

Копінг пошуку соціальної підтримки увійшов у вісім моделей із дев'яти, а найдосвідченіші волонтери значущо перевершують початківців за всіма вісьмома компонентами резильєнтності. Це аргумент на користь того, щоб середовище підтримки й супровід новачків були частиною організації роботи.

Чого дані не кажуть: дослідження не вивчало ані плинності волонтерів, ані конкретних форматів роботи команд, тож рецептів на кшталт оптимального розміру групи з нього вивести не можна.

Волонтерам

Модель загальної резильєнтності тримається насамперед на самоприйнятті (β=0,52), внутрішній свободі (0,32), готовності звертатися по підтримку (0,31) і здатності співвідносити себе з чимось більшим за себе (0,25).

Це показники, виміряні одномоментно, а не рецепт. Але напрям вони задають: стійкість тут виявляється радше про стосунки й ставлення до себе, ніж про витривалість поодинці.

Дослідникам

Чотирирівнева модель формування резильєнтності (особистісний → мотиваційно-смисловий → регуляторний → поведінковий) і повний набір із дев'яти регресійних моделей із β-коефіцієнтами — придатні для відтворення на інших групах помічних професій.

Найочевидніший наступний крок — перевірка моделей на незалежній вибірці та лонгітюдний дизайн, який дозволив би говорити про причинність, а не лише про зв'язок.

Куди далі

Ця сторінка — карта дослідження. Окремі частини розгорнуті на інших розділах сайту:

3

Повний текст дисертації

Усі три розділи, 37 таблиць, 83 рисунки, 197 джерел.

Читати →
40

FAQ по дисертації

Питання-відповіді по 6 секціях: від концептуальних меж до практичного застосування.

Перейти →
122

Глосарій

Терміни, концепти, статистичні методи. Перехресні посилання, тематичні підбірки.

Відкрити →
9

Опубліковані статті

Статті у фахових виданнях за темою дисертації. Загалом результати опубліковано у 13 наукових працях.

Дивитись →

Як посилатися

Барінов С. А. Психологічні особливості формування резильєнтності у волонтерів : дис. … д-ра філософії : 053 Психологія / Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України. Київ, 2026. Розділ 2, підрозділ 2.4. Регресійні моделі предикторів резильєнтності, табл. 2.22–2.30.